Останнім часом в Україні й у світі різко збільшилася частка працюючих дистанційно, процес цей тільки набирає обертів, а в нас він ще й значно пришвидшується за воєнних умов.
До переліку дистанційних професій входять, перш за все, безліч пов’язаних з ІТ, а крім того, сюди ж можна віднести, зокрема, тих, хто займається [крипто]біржовою грою, всіляких онлайн-реалізаторів, бізнес-консультантів, юрисконсультів, перекладачів, журналістів, редакторів/коректорів, літераторів, копірайтерів, ютюб/тікток-блогерів, [порно]моделей, диспетчерів кол-центрів, різноманітних вчених, аналітиків, репетиторів, психологів, дизайнерів, архітекторів, проєктувальників, художників, композиторів; іноді – бухгалтерів, аудиторів, економістів, інженерів тощо.
Всі вони можуть працювати вдома, причому в будь-якій країні, обираючи з можливих місць відносно стабільної дислокації такі, де найменші податки з підприємців, доступні ціни, розвинена інфраструктура, включаючи безпеку, тобто є комплексний комфорт для спокійної праці.
[Приміром, все це має Болгарія – країна, що є членом ЄС І НАТО, де за стабільного й зрозумілого законодавства підприємці-іноземці сплачують лише 10 відсотків з доходу й соціальний внесок, що приблизно складає близько 1 тис. євро в розрахунку на рік (ПДВ з його пільгами – питання окреме, але там це, як кажуть, не трагедія).]
Молодь, звісно, без зайвих сантиментів обере собі країну за смаком, а от Україні – навіть з її [наразі] чудовим єдиним податком для підприємців третьої групи 5 відсотків (без ПДВ) і ЄСВ з мінзарплати – ще слід для гідної конкуренції ретельно підготуватися.
Джерело: OBOZ.UA
