У Сполучених Штатах 5 листопада стартують 60-ті вибори президента. Багато хто намагається зараз робити прогнози щодо того, хто переможе з кандидатів і як це позначиться на Україні. Я ж хочу трохи інакше розглянути це питання, а точніше – як вплине на ситуацію на фронті поствиборчий період у США. А це, по суті, два місяці умовного безвладдя.
Побоювання на гіркому досвіді
Насамперед хочу нагадати, що Україна вже опинялася в дуже схожій ситуації – прямій залежності від внутрішньополітичних процесів у США, і це був вкрай неприємний, гіркий досвід. Я говорю про кінець 2023 – початок 2024 рр., коли допомогу нашій країні було заморожено через внутрішньополітичні баталії у Конгресі між республіканцями та демократами.
Тоді Україна пів року залишалася без допомоги США, в армії почався снарядний голод, а окрім нього, виникли проблеми з компенсацією втрат у техніці – і все це на тлі інтенсифікації наступу російських окупаційних військ. В результаті було втрачено Авдіївку, а російські війська змогли відкрити для себе Покровський напрямок і, скориставшись вікном можливостей, створити умови для наступу ще за декількома напрямками – Курахівським, Краматорським, Куп’янським.
Зараз ми вступаємо в дуже схожий період. Командування РОВ інтенсифікує наступ за низкою напрямків, не шкодуючи ні особового складу, ні техніки, Північна Корея відправляє до Росії своїх солдатів, а в США стартують вибори… Вибори, які щонайменше на два місяці вибивають Штати з активного зовнішньополітичного життя.
Це період умовного безвладдя в очікуванні інавгурації та відсутності рішучих дій, кроків, рішень з боку адміністрації, яка йде на пенсію і до того не особливо демонструвала рішучість і радикальність дій. Фактично Україна щонайменше два місяці перебуватиме у стані повної невизначеності і без надії на кроки від головного міжнародного партнера, здатні надати позитивний вплив на перебіг подій у театрі воєнних дій. А тому побоювання не є безпідставними.
Широко відчинене вікно можливостей РОВ
Незалежно від того, яким буде результат виборів у США, Росія на найближчі місяці широко розкриває вікно можливостей в Україні. І російське військово-політичне командування це чудово розуміє, тому тільки нарощуватиме тиск на низці напрямків у зоні бойових дій в Україні –- не шкодуючи ні людей, ні дефіцитної техніки.
До кінця цього року командування РОВ планує виконати такі завдання:
– окупувати Курахове. Причому не просто окупувати, а сформувати зону контролю по трасі Н15 (відрізок Курахово-Константинопіль) з виходом на Велику Новосілку;
– окупувати чи розпочати основну фазу наступу на Покровськ. Для цього проміжним завданням є закрити повністю південний фланг по правому березі річки Вовча, а за Селидовим сформувати стабільну лінію бойового зіткнення по кордону Новий Труд-Даченське-Сухий Яр-Миколаївка-Гродівка. Командування РОВ розуміє, що амбіції із захоплення Покровська воно за жодної розстановки зірок на небі не зможе задовольнити до кінця року, тому максимально формуватиме умови для фіналізації цього завдання в першому кварталі 2025 року;
– окупувати Часів Яр і розгорнути наступ на Костянтинівку;
– окупувати Торецьк та сформувати умови для виходу на автошлях 0504;
– вийти на адміністративний кордон Куп’янська, затиснувши його з трьох сторін;
– повернути під свій контроль у Запорізькій області території, втрачені під час контрнаступу Сил оборони України 2023 року. У разі успіху виконання цього завдання створити умови для формування Оріхівського напрямку та на Гуляйполе;
– вийти на Велику Новосілку з охопленням її із заходу, півдня та сходу.
Усі ці завдання стоять перед командуванням російських окупаційних військ з дедлайном до кінця 2024 року, а тому ніхто не шкодуватиме особовий склад і механізовану компоненту, що в рази збільшить їхні втрати.
Але важливим є те, що в умовах невизначеності президентських виборів США, в яких Москва з якоїсь причини бачить Дональда Трампа своїм “кандидатом”, вони робитимуть ставку на досягнення не просто тактичних, а оперативно-тактичного рівня цілей або максимального формування умов до кінця цього року, для їхнього досягнення на початку 2025-го.
Фактично період поствиборчого умовного безвладдя США може коштувати Україні від 500 до 1 000 км² територій. І саме в цьому його небезпека, а точніше – у нерішучості та скутості минулої влади.
Так само, як і восени 2023 року, Україна опиняється у вкрай непростій ситуації, коли внутрішньополітичні тенденції та явища в США можуть мати безпосередній вплив на поле бою. І судячи з пасивності Вашингтона вже зараз, навряд чи він заздалегідь покаже якусь активність або прорахує план дій на листопад та грудень, щоб пом’якшити чи уникнути критичних ситуацій у зоні бойових дій в Україні.
Стара адміністрація йде на спочив, тож пропади воно все пропадом, Гаваї чекають!
Джерело: OBOZ.UA
