31 жовтня – 1 листопада у Києві відбувся 10-й Київський безпековий форум для молоді, організований Фондом Арсенія Яценюка “Відкрий Україну”. Ця подія стала першою з початку повномасштабного вторгнення. Головна тема – “Gen W. Українське покоління війни”.
Форум обʼєднав понад 100 молодих лідерок та лідерів з усієї країни для обговорення сучасних викликів та ролі молоді у зміцненні української держави під час війни та після її завершення.
Цьогорічний форум став місцем зустрічі з провідними українськими та міжнародними політиками, військовими, волонтерами, громадськими активістами та експертами у сфері безпеки та міжнародних відносин. Захід організували в партнерстві з Представництвом НАТО в Україні, за підтримки Національного демократичного інституту та Представництва фонду Фрідриха Еберта в Україні. Інституційним партнером заходу є Атлантична Рада.
Метою Київського безпекового форуму для молоді є залучення молодих лідерів до обговорення питань національної безпеки та міжнародної співпраці, а також створення платформи для обміну думками та досвідом.
Другий день форуму завершився роботою учасників над підготовкою звернень до генерального секретаря НАТО та Кабінету Міністрів. У листах молоді лідери й лідерки обґрунтували важливість для України стати членом Альянсу та вступити в Європейський Союз.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на форумі й поспілкувалася з учасниками та гостями заходу.
МОЛОДЬ, ЯКА ХОЧЕ ПЕРЕМОГИ
У головній залі столичного готелю тривають останні приготування до відкриття форуму. До роботи готові оператори, от-от розпочнеться пряма трансляція. Прожектори підсвічують сцену.
Сходами піднімаються гості заходу. Першими на форум поспішають молоді лідери. Це – учасники, яких відібрали із сотень охочих.
– Це вже 10-й Київський безпековий форуму для молоді, але сам проєкт існує з 2012 року, – розповідає директорка благодійного фонду Арсенія Яценюка “Відкрий Україну” Раміна Шут, енергійна жінка у строгому чорному костюмі. – Це перший захід, який ми проводимо після повномасштабного вторгнення. Для команди цьогорічний проєкт дуже важливий, бо ми хотіли, щоб голоси молоді були почуті. Тому програма була сформована так, щоб на кожній сесії серед спікерів були представники молоді.
Робота над форумом розпочалася три місяці тому. Заявки на участь у заході надіслали понад 400 молодих людей віком до 35 років. До резюме додавали мотиваційні листи. Анкети розглядала команда благодійного фонду “Відкрий Україну”. Організатори намагалися зібрати учасників з усіх регіонів держави. Тож на форум приїхали представники Луганщини, Донеччини, Харкова та багатьох інших міст.
– 75% від усіх учасників – це регіони, 25% – жителі Києва. 15-20% – це та молодь, яка нас знає і завжди подає заявки на участь у форумі. Ми любимо їх підтримувати, тому з лімітом 100 людей ще 20 ми запросили із молодіжної, як ми кажемо, команди форуму, – додає Шут. – Упродовж двох днів молоді лідери працюватимуть у групах, і підготують серйозні листи – до генерального секретаря НАТО та до українського уряду. У них йтиметься про необхідність Україні стати членом Альянсу та вступити в Європейський Союз відповідно.
Раміна Шут була учасницею першого Київського безпекового форуму для молоді у 2012 році. Відтоді життя змінилося, зізнається.
– Подала свою заявку, резюме – і мене запросили, – згадує Раміна. – Почала слідкувати за діяльністю фонду. Зайшла в конференц-залу, повну однодумців і людьми, яких я бачила лише по телевізору. І настільки цим захопилася, що навіть зараз відчуваю ті перші відчуття. Побачила, що в нас багато людей, які готові розвивати Україну. Є молодь, яка готова щось робити для держави. Але тоді навіть собі не уявляла, що в майбутньому можу бути причетною до організації таких подій. Що буду через кілька років вже думати сама над програмою, назвами, спікерами, запрошувати їх.
У 2014-му Раміну Шут запросили на великий Київський безпековий форум, після закінчення дипломатичної академії. Уже в січні наступного року вона відгукнулася на вакансію проєктного менеджера від фонду “Відкрий Україну”.
– Цей форум відрізняється від попередніх саме молоддю, – розповідає Раміна. – Учасники, які сьогодні з нами – це активна молодь, яка чітко знає, чого хоче – перемоги. Тому вони сьогодні тут, щоб бути почутими, презентувати свої проекти. У нас на форумі зібралися 120 молодих лідерів з різних регіонів, зокрема представники тимчасово окупованих територій. Це молодь, яка вже чогось досягла або робить все необхідне для нашої спільної перемоги.
Минулі форуми відрізнялися своїм контекстом, зазначає Раміна Шут.
– Як би ми з командою не старалися, але все одно відчуваємо атмосферу болю і скорботи на цьогорічному заході. Російська війна проти України забрала найкращих, – говорить. – Сьогодні з нами мали бути ті, хто віддав своє життя, боронячи нашу країну. Це смуток, але він активний. Тобто, учасники долучені до кожної сесії і вже намагаються знаходити якісь рішення, активно обговорюють важливі питання. Усе, що зараз відбувається в Україні – це велика трагедія. Кожен представник молоді переживає шокуючі обставини. У певних регіонах вони не мають можливості навіть навчатися. Лілія Гриневич, проректорка Харківського університету – говорила про те, що увійшло у звичку, коли половина корпусу може бути розбитою, а університети – продовжують навчання. Це те, за що ми маємо боротися.
ДОСВІД ІЗРАЇЛЮ
Учасники збираються на першу панель “GEN W: покоління українських воїнів”. Перед початком лунає державний гімн і в залі чути, як гості монотонно підспівують в унісон, гордо тримаючи голови.
– У нас сьогодні зібралася цікава аудиторія. Наймолодшому – 18 років, найстаршому – 33. Я був вражений вашими мотиваційними листами. Значна частина тих, хто зараз на форумі – це люди, які вже відбулися. Дякую за те, що ви в Україні і маєте цілі. Дякую за віру в Україну, – говорить голова форуму Арсеній Яценюк.
Тема цьогорічного заходу – Generation W. Це не просто покоління війни, а й генерація бійців і переможців, додає Яценюк.
– Наша молода українська генерація Generation W повинна зробити Україну успішною, а це – ви. Я не бачу іншого успіху держави, ніж як те, щоб Україна була членом НАТО і ЄС. І тому мета нашого зібрання – не просто послухати неймовірних спікерів. Хочу, щоб цей форум був трибуною для тих, хто сьогодні бореться за Україну і трибуною для вас – тих, хто завтра буде відбудовувати країну. Ми зібралися, щоб це молоде покоління сказало своє бачення майбутнього держави.
– В історії нашої країни було багато драматичних сторінок. Я хочу, як і кожен з нас, щоб ця драма завершилася історичною перемогою України, – продовжує голова КБФ. – Ми маємо зробити багато висновків з нашими західними союзниками. Переконаний, якщо така молодь, яка є у нас тут, буде висловлювати своє бачення – ми не будемо мати іншого Будапештського меморандуму. І ми не будемо мати іншого Бухареста 2008 року. Мої сподівання – на українську армію. Мої сподівання – на кожного з вас. І Generation W дійсно буде Generation of winners. Я в цьому переконаний. Слава Україні!
– Героям слава! – вигукують глядачі й аплодують.
На сцену виходять військовослужбовці – боєць із позивним “Фенікс”, сержант із Фінляндії Carlo, снайперка Анастасія, директор Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони України Геннадій Коваленко, військова медикиня Ярина Чорногуз.
Головне дискусійне питання панелі – до чого зараз готуватися українській молоді. Більшість спікерів наголошують, що варто інтегрувати військову освіту у школах та вишах.
– Молодих людей намагаються відмежовувати від цього (розуміння, що потрібно захищати Україну. – Gazeta.ua). Якщо так триватиме, то ризикуємо виховати покоління тих, хто буде готовий прийняти капітуляцію, – каже Ярина Чорногуз. – Мені не імпонує, що нашу молодь у школах і університетах недостатньо готують для оборони. Чому? Тому що українці часто живуть за такою логікою: ми от зараз все швидко зробимо, переможемо – і відпочивати. Але з таким ворогом, як Росія – це не працює. Потрібно вміти воювати в довгу.
– Головне – працювати над тим, щоб скоріше пришвидшити нашу перемогу і максимально долучатися, – додає Анастасія, обличчя наполовину прикриває кепкою. – Мотивованих, які пішли у перші дні війни – уже мало. Треба поставити нагальне питання ротації. Бо дуже велика втома. З самого першого дня повномасштабки і дотепер у нас таких ротацій, щоб ми відпочили більше місяця – немає. А взагалі – я пишаюся нашою молоддю, бо вона свідома й чітко розуміє, що відбувається. Від наймолодших до студентів, які рвуться й намагаються щось зробити – донатять, розповідають. Вони чітко розуміють, хто такий агресор. Це мотивує, тримає тебе на фронті, бо знаєш, що недарма воюєш.
Слово бере сержант 3-ї окремої штурмової бригади з позивним Carlo. Чоловік без вагань приїхав захищати Україну у 2022 році з Фінляндії.
– Я представник країни, де 80% мужиків служить. Щороку вже більше ніж тисяча жінок добровільно вступають на строкову службу. Якщо ти не будеш під час повномасштабної війни служити, роби все, що можеш у тилу, – говорить Carlo. – Треба боротися, готуватися до боротьби і виконувати свою роботу.
– Ми повинні продовжувати виховувати наші покоління. Хочу навести кілька прикладів, – долучається до обговорення боєць з позивним “Фенікс”. Своє імʼя не називає. – Ті молодіжні національно-патріотичні організації 2010-х років, 2008-х років – дали можливість свого часу створити такий феномен, як “Азов”. Дуже багато моїх побратимів зараз знаходяться в різних бригадах і захищають Україну. Тому нам потрібно і в школах, і в університетах вже залучати молодь до оборони, щоб вони отримували фахові військові професії, які можуть знадобитися. Ми маємо масштабувати досвід і провідних країн світу. Мені імпонує досвід Ізраїлю й те, як молодь там мотивована піти в армію.
ДЕМОКРАТИЧНА МІЛІТАРИЗАЦІЯ
Після завершення панелі учасники виходять до фуршетної зали, де знайомляться зі спікерами й просять зробити з ними світлини на згадку. У натовпі тільки й чути звернення до військових: “Дякую за захист”, “Захоплююся Вами”.
– Виховання молоді – це дуже важлива тема, – пояснює вже у коридорі Ярина Чорногуз. – Я би створила курси для вчителів, як виховувати покоління перемоги чи покоління дітей, які в майбутньому також будуть готові до оборони. Щоб дії Росії не застали їх зненацька. Я б таким вчителям доплачувала, зробила для них кращі умови. У нас загалом недооцінена освіта. Педагоги мають отримувати більше від держави. У нас є організація “Пласт”. Чому вона досі не масштабована? У нашого ворога по всій країні є маленькі рашистські гуртки для дітей. Туди навіть насильно їх заганяють. У нас має бути інший, демократичний підхід. Тобто, це треба позиціонувати як курси для виживання, захисту себе, своїх друзів, родини.
На рівні вишів Чорногуз пропонує створювати своєрідні вишкільні центри, де студенти могли б вчити спеціальності, корисні в обороні.
– Демократична мілітаризація суспільства – це коли цивільні і молодь – усі залучені до процесів оборони держави. Кожен на своєму рівні, – каже Ярина. – Дітей у школах не обов’язково вчити стріляти, але можна дати навички першої допомоги чи керування дронами. Студентів і дорослих, очевидно, потрібно вчити володіти зброєю. Якщо в такі часи буде категорія людей, не залучених в оборону, то ми за кілька років побачимо, як люди, які стояли осторонь – будуть повторювати російські наративи.
Молодь в Україні готова оборонятися, за словами Ярини. Також треба переконувати тих, хто зібрався емігрувати закордон, залишатися в країні.
– Потрібно будувати правильну комунікацію. Не меседж “коли закінчиться війна”, а що “я воюватиму, служитиму, оборонятиму свою державу стільки, скільки потрібно – і це круто”. Треба зробити такий сучасний, демократичний мілітаризований стиль життя модним.
“ТРИМАТИ ЗБРОЮ В РУКАХ”
Наступна панель – “GEN W: покоління стійкості”. Тут спілкувалися про незламність українців на рівні компаній, спільнот, фондів. Про стійкість людей ведуча просить розповісти Анастасію Блищик – пресофіцерку 47-ї окремої механізованої бригади.
Жінка долучилися до війська після загибелі на фронті її нареченого, військовослужбовця Олександра Махова.
– Мої батьки були півроку в окупації на лівобережжі Херсонщини. Сьогодні говорили, що вибір виїжджати чи ні – залишається за людьми, які на прифронтових територіях. Проте я іншої думки. Люди не виїжджають, тому що їм немає куди виїжджати. Має бути потужна підтримка від держави, щоб людям було де і за що жити, – додає Блищик. – Мені допомагають триматися побратими, посестри. Ми всі тримаємося заради одне одного, заради своїх родин.
Зараз військовим на фронті важко, зізнається Анастасія. Росіяни продовжують щодня закидати їхні позиції КАБами. Тоді як в української армії досі недостатньо засобів протидії.
– Чому ми маємо досі думати, чим нам завтра працювати, де нам шукати ті дрони? Чому в артилеристів не вистачає снарядів? Чому ми постійно повинні звертатися до волонтерів і самі собі забезпечувати роботу на фронті? – запитує риторично пресофіцерка.
Анастасія переконує, що після завершення цієї війни – почнеться наступна. Росія не залишить Україну в спокої, тому жінка готується і запасається необхідним для виживання.
– Я вважаю, що має бути обовʼязковою військова кафедра для всіх. Має бути підготовка, – наголошує жінка. Її голос звучить твердо, але схвильовано. – Усі повинні знати, як тримати в руках зброю, вміти нею користуватися, проходити вишколи, обов’язково курси такмеду. Я розумію, що воювати не хоче ніхто. Проте якщо ми зараз не будемо щось робити, то нам не буде і де відпочивати. Бо росіяни, активно рухаються на фронті. У війську не вистачає людей, снарядів, техніки, допомоги від партнерів. Тому включатися треба всім.
Молодь зараз набагато розумніша й свідоміша, додає Блищик. Новому поколінню потрібна можливість реалізовувати свої проєкти, зокрема повʼязані з армією. У молодих людей нові погляди і підходи.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СВІТОГЛЯД
Після панелей другого дня молодь готується до роботи у групах. Координаторка просить учасників розставити стільці й сісти по 10 людей у кола. Лідери розпочинають зі знайомства. Розповідають про себе учасникам у групах.
– Я пишаюся своїм батьком, який зараз воює, хоч за віком уже може цього не робити. Коли зустрічаємося, завжди маємо тему для розмови, – розповідає чоловіку праворуч Остап.
– Мене надихають незламні українські воїни, – відповідає йому Арсентій, 23-річний студент-правник.
Учасники в колах мають визначитися й назвати дві найголовніші цінності для українців. У залі розгортається палка дискусія. Серед цінностей виділяють – людську гідність, верховенство права, відповідальність, ідентичність тощо.
– Я пишаюся командою Київського безпекового форуму, моїми колегами, яким вдалося здійснити це і створити можливості для того, щоб 120 учасників – з усіх українських регіонів приїхали до Києва і взяли участь в роботі, – розповідає між панелями директор КБФ Данило Лубківський.
Молодіжні форуми важливі, адже є невід’ємною складовою щорічного Київського безпекового форуму. Наступний такий захід пройде у травні 2025 року.
– Молодіжний форум – це можливість комунікації з новим поколінням, можливість контакту і співпраці, тому що багато молодих лідерів згодом ставали нашими постійними учасниками. Більше того – вони ставали державними діячами, йшли в політику, бізнес, економіку. Так розвивається велика мережа спілкування і співпраці, яка для нас особливо є цінною, – розказує Данило Лубківський. – Різниця між попередніми й цьогорічним форумом для молоді – разюча. Зараз у назві “молодіжний форум” збереглася лише данина тому, що тут присутні молоді люди віком до 30 років. Але сам захід – зрілий, глибокий і серйозний. Це зробила війна – вона обікрала нас всіх. Вкрала наше життя, а в когось – молодість. Проте не зуміла вкрасти силу і здатність вірити, а отже перемогти.
За багаторічними спостереженнями директора форуму, молодь в Україні – це пасіонарні люди, гострі, небайдужі й люблячі. Цьогоріч усі виступи обʼєднує теза про мілітаризацію демократії.
– Це означає, що всі ми, від наймолодших до найстарших учасників в КБФ, усвідомлюємо, що на десятиліття вперед нам треба буде жити в умовах постійної мілітарної загрози, – пояснює Лубківський. – І при цьому зберегти свою природну, внутрішню демократію, яка відповідає українському національному світогляду і нашому характеру. Тобто це має бути демократія, що здатна ефективно оборонятися.
“РОСІЯ НЕ ХОЧЕ ЗДАВАТИСЯ”
Другий день форуму завершується спільними напрацюваннями листів до генсека НАТО та Кабміну. Учасники діляться на дві команди – кожній довірили один із документів. Під час дискусій команди мають визначитися з пʼятьма тезами, що й будуть основою звернень.
У зверненні до НАТО молоді лідери зауважують, що українці розробили новий досвід і експертні знання, нові підходи і модернові стратегії в оборонній сфері. Розвиток України у безпілотних технологіях, тактичних інноваціях довів свою ефективність на полі бою.
– Цей досвід допоможе забезпечити загальну безпеку всього Альянсу, посилити колективну безпеку і захист всього світу, – зачитує лист на завершальній панелі один із учасників. – Україна може стати надійним партнером, який готовий докластися до спільного виробництва і технологічного потенціалу Альянсу. Історія доводить, що Україна має легітимне право на членство в НАТО в межах своїх історично визнаних кордонах. Коли приєдналася Німеччина, чи була вона повна? Ні. Вона приєдналася як спочатку Західна Німеччина, а потім приєднала до себе решту країни. У нас також має бути така можливість. Українська молодь зробила рішучий вибір. Ми бачимо своє майбутнє в НАТО.
Серед гостей заходу – заступник командира 3-ї ОШБР, підполковник Родіон Кудряшов. Такі заходи – це демонстрація сили, каже він після свого виступу перед молоддю.
– Зараз військо побудоване на ентузіастах, а має бути система, – говорить Родіон про стан української армії. – Нам треба думати про молодь у контексті сьогоднішньої реальності. Ворог не відступить, Путін не відступить. Люди з логічним мисленням розуміють, що ворог не заспокоїться, поки повністю нас не знищить. Потрібно готуватися, а це – можна робити змалечку. Зниження вікового цензу в Україні до 25 років є достатнім. Однак ці молоді люди, які зараз сидять у залі, більше готові до викликів війни, ніж були ми свого часу. Але це не значить, що їм потрібно зупинятися. Важливо зараз цінувати час, який в них є для того, щоб вчитися і вдосконалюватися.
Наразі ситуація на фронті дуже складна, за словами підполковника. Українська армія за останні роки стала в кілька разів потужнішою, однак у ворога є дві суттєвих переваги. Це – велика кількість особового складу і багато засобів та боєприпасів. Такі переваги Україна може подолати не кількістю, а лише розумовими здібностями, швидкими рішеннями тощо. Залучення ворогом армій іноземних держав, зокрема КНДР, свідчить про його прагнення збільшити ефективність свого війська.
– Вони піклуються про те, щоб підвищувати свій потенціал. Тобто для мене це тригер не того, що вони заморилися, чи їх не вистачає, а що – ворог робитиме все, щоб захопити нашу країну. Росія не хоче здаватися, – говорить Родіон. – Ворог тисне по всій лінії фронту. Такими темпами російська армія унеможливлює концентрацію чи ротацію українських військ. Збройні сили України зараз роблять все для того, щоб зупинити ворога. Але співвідношення в кращому випадку – один до трьох, у найгіршому – 1/12, 1/14. Поки що ситуація дуже критична, але контрольована.
Увечері перед закриттям учасники та гості заходу збираються разом у головній залі. Обмінюються думками й враженнями від події. У спілкуванні між молодими лідерами відчутна приязнь – більшість за два дні форуму вже встигли заприятелювати.
– З моменту, коли Київський безпековий форум був заснований Арсенієм Яценюком, його команда була завжди одним із найактивніших адвокатів членства України в НАТО і ЄС. Це наша мрія, наша мета, задля цього ми і проводимо ці форуми, – каже насамкінець Данило Лубківський. – Я щасливий, що до нашої родини сьогодні приєднується ваша молода енергія, кожен з вас.
Джерело: Gazeta.ua
