Путін і Сі під час самітіу ШОС підписали юридично зобов’язуючий меморандум щодо будівництва додаткового газопроводу “Сила Сибіру-2” (що компенсує Росії майже половину втрат від зниження постачань Європі з початку війни), з урахуванням якого сума всіх річних постачань газу з РФ до КНР зросте з 38+10=48 до 44+12+50=106 млрд кубометрів – за цінами, що будуть нижчими, ніж ціни постачань Європі, й 30-річною перспективою.
Відбулося й неочікувано дружнє демонстративне братання КНР з Індією та й, до того ж, Путіна з Моді окремо між собою – приміром, безпосередньо в російському люксовому автомобілі “Aurus” (тобто “Золото Росії”).
В Європі на такому тлі (ще й з якимось монгольським Хуєлсухом) навіть кажуть про “новий світової лад” – принаймні в економіці – й звинувачують в його формуванні недалекоглядного Трампа.
Все це, безумовно, дійсно заважає Сполученим Штатам ефективно впливати на половину світу, але ж є у них, менше з тим, і економічні важелі, аби перетягнути від Росії і Китай, і Індію (а політика тоді вже підтягнеться).
Середня зарплата в США [дуже] приблизно вище за індійську в 35 разів, а за китайську – майже у 4 (й більше, до речі, української в 12).
Тож американцям вельми вигідно інвестувати в Індію, створюючи там свої підприємства з наднизькою вартістю праці, та й в КНР (хоча в неї – не так, як в Україну).
А потім – своє ж звідти імпортувати, й усілякі імпортні мита й митні війни раптом зникнуть. Було б бажання шукати виграші, а не власні поразки. Коли понад усе – Економіка. А не війни (спочатку торговельні) заради війн.
І навіщо ж тоді американському Китаєві, якому Сполучені Штати дають роботу, купляючи потім зроблене, – а Індії й поготів (“Хінді Трампо бхай бхай!”) – завжди напитий-налиганий скажений мордорський смердюк?
Нью-Йорк – Мумбай, Нью-Йорк – Пекін,
Ідуть, ідуть вперед народи,
Дешевий труд – це міцний мир
Із “Статуєй Свободи”…
Джерело: OBOZ.UA
