300 років тому цей адмірал урятував Данію від російської агресії. Якщо вона закриє свої протоки для російських кораблів, то економіка Росії накриється мідним тазом.
25 вересня великий десантний корабель “Олександр Шабалін” було виявлено за 12 км від датського острова Лангеланн з відключеним транспондером – саме після серії обльотів датських аеропортів та військових баз невідомими дронами.
З 22 на 23 вересня через дрони більш ніж на чотири години було закрито аеропорт Копенгагена: 51 рейс перенаправили, 109 відмінили. Того ж дня аеропорт Осло також не працював кілька годин через безпілотників. У ніч на 25 вересня невідомі безпілотники бачили над Ольборгом, Есб’єргом, Сеннерборгом та авіабазою Скрідструп, де базуються винищувачі F-16 та F-35. Наступного дня ситуація в Ольборзі повторилася.
Важко не пов’язати ці провокації з Росією та з появою російського корабля – і не пошкодувати про відсутність у НАТО рішучого адмірала Норріса. Я вже писав про нього у статті “Атака Уейджера”, але ще 2017 року. З того часу з’явилися нові дані, точніше я їх здобув у ході роботи над датсько-голландським проектом STRO (Sound Toll Registers Online), в якому брав участь саме з того року і про який теж не раз писав.
Загалом за ці роки я опублікував близько 30 статей у таких відомих журналах, як “Звезда”, “Знання-Сила, “Наука і життя”, “Гангут”, у газеті вчених та популяризаторів науки “Троїцький варіант – Наука”, в американських та українських виданнях. Здобуті дані, а також перебіг робіт над проектом зібрані та описані мною у книзі “Мати всієї комерції. Росія в регістрах Зунда”, публікація якої має незабаром розпочатися в ґрунтовному журналі “Сім мистецтв”. Та у Росії опублікувати її зараз неможливо.
Після 24 лютого 2022 року мене перестали публікувати російські видання, окрім “Троїцького варіанта”. Мабуть через те, що живу в США і повністю на боці України. Перестали відповідати головні редактори журналів “Звезда” та “Знання-Сила”, головний редактор військово-морської збірки “Гангут” звинуватив мене в русофобії, а редакція “Науки та життя” відповідає коректно, але не публікує і так далі. Деякі зарубіжні російськомовні видання (американський альманах “Чайка”, датський журнал “Новий берег”, канадський журнал “Новий Світ”) також відмовляють у публікації через критику Росії! Так що кенселінг, відторгнення російської культури, справа взаємна.
Але настав час перейти до справи, до адмірала Джона Норріса, який врятував Європу від російської агресії.
Англійка гадить або стара взаємна ворожість
Російська нелюбов до англосаксів має глибоке коріння, особливо розквітла вона за радянської влади і в путінській Росії. Але почалася вже за Петра I, хоча саме англійські майстри-корабели побудували більшу частину його флоту.
Під час Північної війни цар заохочував піратство на Балтиці, на що шведи відповідали каперством, через що сильно страждала морська комерція. Так, в 1714 році Англія втратила від дій шведських корсарів 24 торгові судна і ще 30 навесні наступного. Чому вона не вживала заходів? Тому що всі її сили були зайняті – великі держави вели велику війну за іспанську спадщину і до Балтики руки не доходили.
Але в 1714 р. ця війна закінчилася, настав час навести на сході лад, і в червні 1715 р. адмірал Джон Норріс з ескадрою з шести британських і восьми голландських лінійних кораблів привів на Балтику величезний караван з 300 торгових судів. У Ревелі йому влаштували грандіозні урочистості, терміново прибули і російські цар із царицею, адже відбулося те, заради чого рубали вікно до Європи – Норріс відчинив двері до Росії!
Дані митних регістрів Зунда підтверджують розмір каравану та показують його формування. Якщо 6 червня митницю пройшли всього 4 судна, то 7 червня одразу 146, 8 червня 50, 10 червня 10, 11 червня 77 та 12 червня 17. Всього 304 судна. Більше половини вказало пунктом призначення Ригу. У середині вересня Норріс привів у Зунд зворотний конвой, настільки ж величезний. Лише з Петербургу, Нарви та Виборгу 13-го числа відзначилося 5 судів, 14-го – 41, 15-го – 17.
Норріс пішов, але восени нова англійська ескадра з’єдналася з датським флотом, і шведам довелося стримати активність. Лише після цього в 1716-му російський лінійний флот вперше вийшов з Фінської затоки і навіть ходив до Борнгольму, а галери взяли з Данцига контрибуцію. Цар освоювався на Балтиці, але знову з’явився Норріс, уже з 19-ма лінійними кораблями. Це дратувало, хоча адмірал якщо й чинив тиск, то Швецію, оскільки курфюрст Георг Ганноверский, який став королем Англії Георгом I, хотів закріпити у себе Бремен та інші міста, відібрані в шведів.
Однак у російського царя зріли свої плани, Норріс їм заважав, з цього часу і починається відлік взаємної ворожості. У середині липня 1716 р. Петро прибув із галерами до Копенгагена, а невдовзі прийшли і його лінійні сили. У гавані зібрався величезний флот: 18 лінійних кораблів та 4 фрегати датських; 14 кораблів та 4 фрегати російських; 19 кораблів та 2 фрегати англійських; 4 кораблі та 2 фрегати голландських; 48 російських галер – і кілька сотень комерційних судів. Союзники вирішили явити єдність і був потрібний командувач. Норріс не хотів поступатися датському адміралу Гюльденлеве, в результаті флагманом союзного флоту вибрали російського царя.
Норріс не дав захопити Данію
Апофеоз політики Петра! Загальне визнання!
Але у Данії росіяни залишили погану пам’ять. Генерал-ад’ютант Дев’єр писав цареві з Копенгагена: “Тут ми здобули таку славу, що тисячу років не згасне. З Сенявінської команди померло близько 150 чоловік, і багатьох з них кинули у воду в канал, а нині вже покійників 12 принесло до дворів, і народ тутешній про те скаржиться, і міністри деякі мені говорили, і хочуть послати до короля”
У середині серпня Петро дочекався транспортів з десантом, вивів величезний флот у морі, попалив прибережні шведські селища, але цим обмежився і через тиждень… повернувся до Данії. Тут був центр його інтересів і не будь Норріса, історія могла піти іншим шляхом. Цар хотів ударити в серце Швеції, в Сконію і готував свою морську піхоту. Але апетити зростали, і тільки-но в Зеландії зібралися 24000 російських військ, як він зажадав, щоб йому поступилися важливим шведським портом Карлскроною, що приголомшило союзників. У цьому випадку він контролював би вхід до Балтики. Поміж тим через Зунд в 1699 році, останньому перед початком Північної війни, пройшло більше 4200 судів, причому половина прямувала в Англію або йшла з її портів, а більше 600 з них було англійськими.
Коли ще 16000 російських військ постало перед Копенгагеном (плюс 6 тисяч чоловік команд галерного флоту), навіть у довірливих данців виникли підозри. Вони зміцніли, коли Петро зажадав доступу до гавані, верфі та фортеці столиці і хотів розквартирувати полки в місті. Без попередження він із галерами перейшов до замку Кронборг, але з дня на день відкладав висадку до Сконії. Данці зрозуміли, наскільки небезпечний союзник, збільшили кількість вартових на верках, а вночі росіянам не дозволили залишатися в місті. Командувачу флоту вказали суворо стежити їх галерами, не слухати царя і самому командувати кораблями. Становище у Копенгагені загострилося украй.
Чому ж Петро так і не вирішив, чи йти десантом до Швеції, чи захопити гостинну Данію? Відповідь – англійський флот. Поки данці шукали способу висловити незадоволення небезпечному союзнику, Норріс запропонував захопити російські кораблі. Він ніби отримав з Лондона наказ взяти царя в полон! Вміло пущений слух подіяв, і російським запропонували відкликати свої війська. Петро пішов неохоче і не відразу, лише наприкінці жовтня. Тоді пішов і Норріс, проте кілька його кораблів залишилися про всяк випадок біля данської столиці.
У 1718 р. англієць знову з’явився на Балтиці, але не як союзник Росії – вона зіпсувала відносини з Англією, втрутившись у німецькі відносини. Цар запросив Лондон про наміри, і знаючи круту вдачу англійців, три своїх корабля призначив для затоплення на вході в гавань Кронштадта.
У 1720 р. Норріс прибув Балтику вже з 25 кораблями. Вони з’єдналися з 11 шведськими – цареві давали зрозуміти, що у будь-якому разі арбітром на Балтиці буде Англія. Саме з цього року згасає активність Петра у будівництві флоту. Мабуть, він зрозумів, що батогом британського обуха не переб’єш.
Норріс оголосив, що надісланий для захисту шведських берегів, три тижні для страху блокував Ревель, але великої активності не проявляв, більше боронив комерційні інтереси Англії. Царю дозволили попалити шведські береги, але змусили надати англійським купцям режим найбільшого сприяння. Останні роки життя не радували Петра: дружина зраджувала, соратники прокралися, кораблі занепадали швидше, ніж їх будували, а морями правила Англія…
А вже через рік після смерті царя Катерина I вирішила заради щастя їхньої доньки, що вийшла заміж за голштинського герцога, відібрати для того Шлезвіг у недавньої союзниці Данії. Зібрали флот, готували до походу армію, але тут на Балтику прийшла сильна англо-датська ескадра під командою знаменитого адмірала Чарльза Уейджера і все літо і осінь 1726 року стояла у Ревеля, зірвавши похід. Адмірал привіз листа великобританського короля, який недвозначно застерігав вінценосну сестру від необачних кроків. Англійці знову зірвали агресію Росії.
Ключова роль Данії
Минуло триста років, і Росія знову загрожує Європі. Її армія напала на Україну, дрони вторглися до Польщі, кружляють над Данією, винищувачі загрожують Естонії, а її судна рвуть кабелі зв’язку та подачі енергії у Балтійському мори. Чи знайдеться новий Норріс?
Час би. Данія – ключ до Балтійського моря, тому гігант Петро I і норовив взяти її під контроль, але кишка виявилася тонкою. Нині вже недомірок Путін пробує її на міцність. Від великого розуму – дражнити її не слід, через її протоки йде основний потік російської нафти на експорт і якщо вона їх закриє для російських кораблів, економіка Росії накриється мідним тазом.
Джерело: OBOZ.UA
