Отже, “Томагавків” не буде. Ймовірно, що взагалі ніколи. Чи їх продадуть Україні у віддаленому в часі “світлому майбутньому”, і небагато.
Тим більше, що їх і так не вистачає. Скільки там в арсеналах Штатів? Промайнула цифра – понад 4 тисячі. Мало! Нехай лежать й іржавіють далі.
Головне – не дратувати Путіна, який, виявляється, таки прагне миру.
Як повідомляє CNN, після завершення зустрічі Зеленського та Трампа у Білому домі, є інформація, наче Трамп вважає, що Україна прагне ескалації та затягування конфлікту, тоді як він побоюється великих втрат із наближенням зими (причому й українських, і російських). Мовляв, слід припинити вогонь уздовж чинної лінії фронту, бо “занадто багато руйнувань і занадто багато смертей”. І знову була повторена мантра, що “обидві сторони мають укласти угоду”. А “Томагавки”, мовляв, завадять досягненню такої угоди.
У підсумку, як сказав Зеленський журналістам, обидва президенти домовилися, що про “Томагавки” вони більше не говоритимуть.
А тепер логічне запитання: про що думали президент України та його команда, йдучи на зустріч із Трампом після розмови останнього з Путіним (як повідомляли, на прохання останнього)? На що вони взагалі сподівалися?
Були повідомлення, що до цієї зустрічі українська робоча група чи як там її офіційно звати, певний час узгоджувала з американськими фахівцями можливі цілі для “Томагавків”. знищення яких істотно вплинуло би на перебіг війни. Йшлося, як подавали це інформагенції, про виробничі потужності російського ВПК. Це логічно: якщо Росія втратила б заводи з виробництва ракет, дронів і боєприпасів, розташовані у зоні досяжності “Томагавків”, наслідки рашисти швидко відчули б. І не тільки матеріальні, був би підірваний бойовий дух.
У розмові з Трампом Путін заявив, що “Томагавки” не змінять ситуацію на фронті. Путін як завжди збрехав. Трамп, схоже, як завжди повірив.
Коментувати нескінченну маячню Білого дому про “укладання угоди”, “миролюбного Путіна”, “нескінченну ескалацію” та “взаємну перемогу” не стану. Втім, ця маячня стосується не тільки війни в Україні, а й “вічного миру” на Близькому Сході (згадаймо, що акомпанементом виступу Трампа у Кнесеті стали публічні розстріли терористами ХАМАС своїх опонентів у Газі – і хто скаже, скількох притомних палестинців ці терористи вбили крадькома?).
Мова про інше – про те, що, як видається, українською стороною не була взята до уваги гра Путіна на випередження (схема елементарна навіть для лейтенанта КҐБ, не те, що для підполковника), вплив цієї гри (себто телефонної розмови) на ситуацію у Білому домі та на аргументацію щодо “Томагавків”.
Панове, слід було буквально “перевзутися на ходу”. Ні, ми не станемо бити по воєнних об’єктах і ВПК Росії, щоб не сталося ескалації! Ми вдаримо по військових аеродромах, звідки злітають літаки стратегічної та тактичної авіації з ракетами та КАБами, по рештках Чорноморського флоту з “Калібрами”, по пускових балістики, щоб убезпечити цивільне населення України! Для того, щоби знизити число вбитих і поранених дітей, жінок і стариків, спинити руйнацію цивільної інфраструктури, не допустити енергетичної катастрофи! А остання, між іншим, у зимовий період загрожує життю мільйонів людей…
Ясна річ, дуже мала ймовірність того, що навіть така аргументація змогла би пробити “ментальний панцир” Білого дому. Проте вона могла би ефективно подіяти на американське суспільство – ми не прагнемо подовжити війну, ми хочемо вберегти людей! Це щось та значило б – адже у США, попри все, попри неабиякі зусилля всіх політичних сил, іще зберігаються рештки демократії.
Але сталося те, що сталося.
Ясна річ, зберігаються ще якісь шанси на диво, на зміну позиції Трампа (точніше, на його повернення до власної позиції, наявної до вміло проведеної головним “кремлівським чекістом” розмови), але шанси надто малі.
Джерело: OBOZ.UA
