В Україні на потреби оборони в 2024-му може не вистачити близько 500 млрд грн. Бюджет уряд розробив, орієнтуючись на закінчення гарячої фази війни вже в середині цього року. Однак такий прогноз виявився надто оптимістичним.
Спочатку в Кабміні розробили проєкт “ресурсного законопроєкту”, який мав би забезпечити поповнення бюджету додатково приблизно на 120 млрд грн. Документ передбачав підвищення військового збору з 1,5% до 5%, підвищення ПДВ, введення податку на оборот, податку на “розкіш” (купівля авто, нерухомості, ювелірних виробів), на прибутки банків тощо.
Після активних обговорень уряд змінив свою позицію і погодився на менш масштабні зміни. До першого читання “ресурсний законопроєкт” переписали, залишивши в ньому підвищення військового збору, податку на прибутки банків, але прибравши резонансні рішення щодо ПДВ, податку на оборот та “розкіш”.
Але і в такому варіанті документ не пройшов перше читання і не набрав необхідну кількість голосів у залі. Про перспективи ухвалення рішення та про те, чому білий бізнес зацікавлений у детінізації, читайте в першій частині інтерв’ю OBOZ.UA із головою Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим.
– Ми будемо наполягати на податку на прибутки банків. Для цього є відповідні підстави. Є структурний профіцит ліквідності банківської системи, який в умовах війни збільшився. Є чистий прибуток банків розміром понад 93 млрд за сім місяців цього року. Чистий фінансовий результат збільшився на 12,5% рік до року, попри підвищення ставки податку на прибуток з 18% до 25%. При цьому більш ніж 50% від процентного доходу банків – а це левова частина їх прибутку – становить дохід від операцій з державними цінними паперами, зокрема з ОВДП та депозитними сертифікатами.
Держава дає банкам можливість заробити без будь-яких ризиків, замість того, аби більше ризикувати з кредитами, розробляти нові інноваційні програми та продукти. Логічно, щоб держава мала можливість забрати частину цього прибутку, щоб бути спроможною захищати ці самі банки від ворога. Йдеться про надходження в бюджет у розмірі 27 млрд грн цього року і 9 млрд грн наступного.
– В ухваленні цього законопроєкту беззаперечне лідерство за Кабінетом міністрів. Уряд говорить, що на армію потрібен ресурс обсягом 125 млрд грн, та пропонує свої способи отримання цього ресурсу. А ми вже розглядаємо ці пропозиції і якщо ми якесь джерело надходження цього ресурсу виключаємо, то маємо знайти та запропонувати інше.
Водночас у процесі розгляду законопроєкту Мінфін змінив потребу. Вони спочатку казали про потребу в 125 млрд грн, але тепер вже йдеться про 30 млрд. Якщо потрібно тільки 30 млрд грн – добре, ми будемо розглядати пропозиції, які додатково принесуть до бюджету 30 млрд. Відштовхуватись необхідно від потреби.
Якщо казати про першу версію урядового законопроєкту, те, що треба було виключити, це податок з обороту. Ми одразу попереджали, що він є неприйнятним. Він має каскадний ефект. У довгих ланцюгах постачань він би подвоювався, потроювався та деструктивно впливав на економіку.
Крім того, є бізнес із низькою рентабельністю: оптова торгівля, фінансова та страхова діяльність, наприклад. У них взагалі немає ресурсу для того, щоб їх у такий спосіб оподатковувати.
Також відмовились від ідеї податку на розкіш. Я в чомусь погоджуюсь з Мінфіном, що логіка в ньому є. Але коли стоїть завдання швидко наповнити бюджет, то працювати треба лише з ключовими бюджетоутворювальними податками, які рівномірно лягають на всіх платників. Це дуже важливо в контексті справедливості оподаткування під час війни.
Крім цього, було незрозуміло, яким чином формували відсоткові ставки. Чому на ювелірку пропонували 30%, а на автомобілі – 15%? Чому на квартири саме 5%? Дискусія виникла і щодо переліку предметів розкоші. А де в тій пропозиції (наприклад) шуби, дуже дорогі меблі, електроніка? І ця дискусія є безкінечною.
Ну і останній аргумент: будь-які такого роду податки б’ють по вузькому колу платників, але таких груп багато і вони почуваються дискримінованими. Тобто інших не обкладають, а їх обкладуть новим податком.
– Мені важко пояснити думку тих, хто позиціонує себе як “патріотів”, які не тільки не голосували за гроші для армії, а ще аплодували, коли закон провалився. Мені на мить здалося, що то не фракція “Європейської солідарності” стрибає в ейфорії, а фракція “Єдиної Росії”. Тим більше, що ці самі люди конституційною більшістю за 15 хвилин до цього підтримали зміни до бюджету про виділення грошей армії за рахунок збільшення податків, яке вони провалили.
Це навіть не цинізм, це або біполярний розлад, або (що ймовірніше) повна зневага до розумових здібностей власних виборців, яким вони намагаються одночасно “продати” взаємовиключні історії про популярну підтримку армії і про зрив непопулярного підвищення податків.
– Я в жодному разі не знімаю відповідальності з тих колег у фракції, які не голосували. Деякі депутати давно мають, м’яко кажучи, дивну позицію. Водночас більшість “слуг” є державниками.
– Очевидно, ми повернемося до розгляду законопроєкту. Інших варіантів нема. Водночас перспектива перебоїв у фінансуванні армії силами крикунів з гальорки стає дедалі більш реальною. Ситуація вкрай важка.
– Будь-який податок – це податок на білий бізнес. Я погоджуюсь: так, дійсно, це податок на тих, хто платить, а не на тих, хто ухиляється. На жаль, упродовж п’яти років наша робота спрямована на боротьбу з тіньовим сектором досить часто наштовхувалася на протидію. Зокрема, і з боку білого бізнесу, який не до кінця усвідомлював свій прямий інтерес у протидії тіні. Вигадували різні міфи про те, що “вбивають бізнес”, подорожчають товари тощо.
Я радий, що хоча б на прикладі цього проєкту закону з’являється розуміння, що боротьба з тінню є не менше в інтересах білого бізнесу, ніж в інтересах держави. Ми маємо спільну мету – зробити умови роботи рівними і справедливими для всіх.
І ще одна важлива теза, яку треба брати до уваги: вивести за один день економіку з тіні неможливо.
– Я як людина, яка 5 років уперто і послідовно займається детінізацією, повністю визнаю претензію білого бізнесу до держави щодо незабезпечення рівних умов господарювання, абсолютно визнаю… Але не можна 30 років йти на поводу тіньовиків і гратися в популізм, а десь, напевно, і заробляти на цьому, а потім в один день сказати, мовляв, а тепер давайте захищати “білих”. Зараз щоразу, коли берешся за черговий ринок із серйозним рівнем тіні, кожного разу починається крик, що Гетманцев убиває бізнес. А Гетманцев насправді захищає “білих” і лише хоче однакових умов для всіх.
Тому я погоджуюся з претензією білого бізнесу і роблю все для того, аби захистити сумлінних платників від несумлінних.
– Ні, на мою думку законодавчі зміни потрібні. Це відображено в Національній стратегії доходів. Треба реформувати систему єдиного податку, яка нерідко зараз використовується для різного роду маніпуляцій. Дійсно треба відділяти реальний малий бізнес від великого, який тільки маскується під малий для використання спеціального режиму оподаткування…
– Для цього немає голосів. Я послідовно говорю про необхідність реформування системи єдиного податку в такий спосіб, щоб відокремити великих і середніх від малих. Але зараз для цього у Верховній Раді немає голосів, після війни – точно зробимо.
– Я працюю над тим, щоб голоси були. Двох голосів не вистачило.
– Я подав свої пропозиції до Бюджетної декларації. Процедура не передбачає голосування за пропозиції, вони одразу йдуть у Кабінет міністрів. І мої пропозиції стосувалися соціальних стандартів, які заморожувати не можна.
Це надзвичайно важливе питання. Якщо ми хочемо, щоб люди залишались тут жити і працювати, щоб повертались ті, хто поїхав, – не можна посилати сигнал, що розрив у рівні соціальних стандартів тут і в Європі, який і так є достатньо великим, найближчими роками тільки збільшуватиметься.
Сподіваюсь, що уряд змінить свою позицію і це питання буде переглянуто під час розгляду бюджету на наступний рік. З великою ймовірністю уряд від цього відступить.
Джерело: OBOZ.UA
