“Титан” із ССО поставив за мету потрапити до Книги рекордів Гіннеса

У середині жовтня минулого року інструктор з фізичної підготовки Сил спеціальних операцій Олександр Тітенко опинився в епіцентрі уваги ЗМІ.

Така шана військовому дісталася через його неймовірний вчинок: віддаючи належне побратиму Дмитру Красновському, який має високу ампутацію обох ніг, Олександр в рамках столичного “Марафону незламності” штовхав візок з другом 42 кілометри! Перетнувши фінішну пряму, під оплески глядачів хлопці міцно обійнялися, символізуючи справжнє братерство.

Знайомимося з непересічною людиною, за військові звитяги нагородженою орденом “За мужність” III ступеня, а за численні спортивні – внесеною до Книги рекордів України.

Братерство на марафонській дистанції

“Дмитро – мій добрий друг, нам довелося пройти разом багато випробувань, – згадує той, вже історичний, 42-кілометровий пробіг Олександр. – Він чудовий спортсмен, відважний Воїн, до повномасштабного вторгнення шість разів бігав марафон. У боях за Сєвєродонецьк та Бахмут отримав важке поранення. Спочатку хотів бігти сам, але сказав: “Давай разом!”

Цим вчинком спецпризначинець хотів показати людям, насамперед, військовим, які зазнали важких поранень, що життя на цьому не завершується. Що завжди знайдеться товариш, який підтримає тебе і допоможе відчути ті самі емоції, які колись ти відчував з ногами. Головне – знайти в собі сили та мотивацію.

Тітенко, який у війську отримав характерний позивний “Титан”, народився на Кіровоградщині. У ДЮСШ Новоукраїнки займався в секціях футболу та боксу, а у вільний час відкрив для себе воркаут. Його традиція – на день народження підтягується стільки разів, скільки виповнилося років. Плаває в річці цілий рік, у будь-яку погоду, а взимку оригінально вітає друзів із днем народження. Пірнає в ополонку і з неї каже слова привітання. “Нічого особливого, але привітання нестандартні, всім подобається”, – посміхається “Титан”, згадуючи реакцію друзів.

Замість викладання в школі – спецпідрозділ

Коли усвідомив, що Новоукраїнка не дає спортивної перспективи, вступив до Кропивницького спортивного ліцею, а по його завершенні – до педагогічного університету ім. В. Винниченка за напрямком тренер-викладач. Разом з університетською футбольною командою “Буревісник” став чемпіоном Кіровоградської області, а коли тренер перестав ставити до стартового складу, перемикнувся на бокс.

У перший же рік посів друге місце на чемпіонаті області, лише за очками поступившись у фіналі. А вже в наступному році став чемпіоном. Тим не менш, виступаючи на такому рівні, розраховувати на належний фінансовий дохід не доводилося…

“У тому то й справа, що після завершення навчання гроші потрібно було заробляти, – з посмішкою згадує буремну молодість Олександр. – А у школі вільних ставок вчителя фізкультури не було. Спробував себе охоронцем, потім вів спортивну секцію в дитячому садочку. Але то був шлях в нікуди, і в 2013 році пішов служити в 3-й полк на посаду “старшого розвідника”. Прийшов в мирний час, а за півроку почалося…”

Коли важливо вчасно одружитися

Війна швидко розставляє все по своїх місцях та відкриває справжні обличчя. Тоді на плечі спецпризначенців випали вкрай специфічні завдання, виконання яких потребувало надзвичайних навичок та знань. Власне, для цього і існує нині елітні Сили спеціальні операцій, робота яких добре відома нашому ворогу. Як хлопця молодого та завзятого, Олександра у складі бойового підрозділу відправили на чи не найгарячіші напрямки – до Іловайська та Дебальцева.

“Тоді важко було усвідомити, що ти на війні, що росія, прикриваючись донецьким “ополченієм”, вигаданими “шахтарями” та “металургами”, намагається захопити наші території. Психологічно було дуже важко. Руки тремтіли, коли хлопці заряджали магазини. Ми були непогано натреновані, але розуміння, що ти на війні, прийшло не одразу, а після перших бойових виходів”, – згадує “Титан”.

На початку серпня 2014 року, після кількох місяців боїв, підрозділ вивели на ротацію, а Олександр, маючи кілька вихідних, вирушив додому – розписатися із дружиною. Молодята розмірковували: на війні трапитися може все, тож краще мати офіційний шлюб. І саме в цей час його підрозділ потрапив в оточення, один побратим загинув. “Можу припустити, що бажання одружитися врятувало життя”, – згадує військовий.

Нагорода за точний постріл

На його очах та за безпосередньої участі ССО сформувалися як окремий рід військ. Саме в ньому зустрів повномасштабне вторгнення, а це – початок окремої сторінки життя. “Я вже був досвідченим розвідником, тож і вимоги були відповідні. Не люблю згадувати бойові виходи, нехай про все це буде сказано та написано після нашої перемоги”, – так завжди багатослівний Олександр реагує на прохання розповісти цікаві історії з бойових завдань.

Коли вже дуже попросити, згадує бойовий епізод, за який був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня: “Це була двоетапна спецоперація. Спершу вдалося “віджати” у сєпарів самохідну гаубицю МСТА. На ній наш розрахунок працював біля Красногорівки, коли кілометрах у 15-ти помітили ворожий танк. Я тоді був звичайним номером обслуги, виконував свою роботу. Але хлопці довірили, як кажуть, натиснути на спусковий гачок. Яка ж була радість, коли з дрону побачили пряме влучання та яскравий феєрверк! Був дуже щасливий! Напевно, такі емоції пережив вперше в житті”.

24 лютого 2022 року зустрів у наряді. Мій колега, нині, на жаль, покійний Толя Приходько каже: “Розпочалося! Бомблять Київ”. На підсвідомому рівні і раніше розумів, що війна буде, але ж, як це завжди буває, хотілося вірити в краще. Вирушив на Донеччину, де в складі групи вогневої підтримки захищав Мар’їнку. Працював на 120-му мінометі”.

Тіло як інструмент сили

Пройшовши чимало гарячих точок, теперішньою посадою “Тітана” в 4-му полку ССО є “інструктор з фізпідготовки та спорту”. Той випадок, коли служба та хобі збігаються на сто відсотків. Військовий вважає, що фізична підготовка має займати більш вагоме місце у вишколі військового, а особливо – спецпризначенця. Нині сержант бере участь у формуванні підрозділу, який хоч і був нещодавно заснований, вже має на своєму рахунку потужні результати.

“До мене чи не кожен день прибувають новобранці із цивілки. Лише невелика частина з них добре готова фізично, а часу в мене та моїх колег, щоб привести стан всіх хоча б до задовільного, обмаль. Враховуючи щільний графік, займаємося тричі на тиждень по півтори години, а потрібно, на мій погляд, щоденно. Щоб підготувати бійця до вимог спецпідрозділу, необхідні півроку, а стільки часу ніхто не має. Тож доводиться форсувати підготовку, мотивувати хлопців працювати над собою у вільний час”, – розповідає Олександр про підготовку своїх підлеглих.

Всіх цікавить, що входить до переліку спортивних нормативів, які потрібно виконати для зарахування до ССО. Вони не захмарні і під силу переважній більшості активних по життю людей. Це пробігти на час 100 та 3000 метрів, а також підтягнутися не менше 15 разів. “Завжди кажу, що в ССО потрібен характер, – так спілкується з молоддю досвідчений військовий. – Фізуху ми вам підтягнемо, нікуди ви не дінетесь. На завданні нам потрібно відчувати один одного, іноді працювати через “не можу”. У групі ми всі як брати. Якщо хтось випадає, за нього роботу має виконувати інший”.

На гора – світові рекорди

“Титан” вважає, що людина має бути фізично розвинена. Доводить це в підрозділі власним прикладом, беручу участь чи не у всіх змаганнях серед військових. Це можуть бути пробіги, запливи, штовхання гирь, єдиноборства. Є ще одна вправа, де він хоче потрапити до Книги рекордів Гіннеса, присвятивши рекорд другу Ігорю “Яша” Замоцькому. Підтягнутися, вийти силою на поперечину на дві руки – і так за годину 402 рази.

Ще з дитинства Олександр захоплювався воркаутом, а однією з найулюбленіших вправ було берпі. Хто не знає, це комплекс рухів на координацію – планка, віджимання, присідання та вистрибування. Вправа чи не на всі групи м’язів, допомагає скинути зайву вагу. За годину зробив 870 берпі, що було знято на відео і передано в реєстр Книги рекордів України. Виявилося, що це є національним досягненням. У майбутньому хоче встановити вже світовий рекорд з даної вправи і присвятити його перемозі нашої держави над рашизмом. Для цього потрібно зробити 952 повторення за 60 хвилин.

Хтось скаже, що цьому хлопцю енергію нікуди подіти, хтось, що він зі спорту сходить з розуму. Лише познайомившись з ним ближче, розумієш, наскільки багатогранною та неординарною є ця людина. Яка захищає Україну, агітує за заняття спортом, веде широку просвітницьку роботу, а в житті є чудовим сім’янином та другом. Він вважає: “Всі мої спортивні досягнення здобуваються лише за підтримки близьких та рідних, яких безмежно люблю та поважаю”.

Амбасадор ССО: служба на максимумі

На початку року “Титан” погодився на пропозицію стати амбасадором ССО. Тепер в його обов’язках – бути обличчям елітного роду сил ЗСУ, який виконує найскладніші та найтаємничіші операції. Робить це в напрямку, де є справжнім профі, – у спорті.

“Зараз триває набір до лав ССО, у Києві, Хмельницькому, Кропивницькому та Дніпрі активно працюють офіси рекрутингу. Впевнений, служити в ССО може кожен, головне — мати сильне бажання та знайти собі заняття за фахом. Але якщо ви ще думаєте, не гайте час – підтягніть фізичну підготовку. Бігайте, плавайте, ходіть в тренажерку. Повірте, це дуже важливо! Гарна підготовка допоможе не лише виконати поставлені завдання, а інколи і врятувати життя”, – розповідає спецпризначинець на зустрічах з рекрутами.

А ще “Титана” часто запитують щодо мотивації служби в ССО. В нього вона дуже проста – не чекати, поки ворог прийде до твого міста, а спробувати дати йому опір уже зараз. Адже це наш громадянський обов’язок – захищати рідну країну!