Я зустрів війну у Харкові. Моя квартира знаходиться на Північній Салтівці, це крайня частина міста, наближена до російського кордону. Саме сюди прилетіли одні з перших обстрілів. Пам’ятаю, як уже зранку сусіди почали виїжджати з валізами. Я залишився ще на кілька днів, і тільки приблизно за тиждень зміг залишити місто.
Звісно, всі записи пацієнтів на 24 лютого були скасовані. Ніхто не знав, як і коли ми зможемо повернутися до роботи. Я сам не був упевнений, чи взагалі колись знову побачу свій кабінет. Але життя, як це часто буває, бере своє. Через кілька тижнів я почав приймати пацієнтів у Києві.
Повернення до Харкова
Пам’ятаю, як здивувався, коли вже на початку квітня пролунав перший дзвінок від пацієнтки з Харкова. Вона запитала, чи проводимо ми ще процедури.
А вже 9 червня я прийняв першого пацієнта в Харкові після початку повномасштабної війни. І з цього дня почався новий етап моєї практики. Тисячі людей за ці роки пройшли через мій кабінет.
Ці люди були дуже різні, але всіх об’єднувала одна риса:
24 липня 2025 року
24 липня 2025 року два КАБи влучили у двір будинку приблизно за 100 метрів від мого робочого кабінету.
Упродовж наступних кількох годин – десятки дзвінків, повідомлень, питань від пацієнтів: чи ми живі, чи все гаразд, чи в безпеці.
Естетика – це теж про стійкість
За ці 3,5 роки я переконався: естетична медицина в Україні не зникла, вона вистояла та розвивається.
Навіть у прифронтових населених пунктах запит на послуги естетичної медицини та косметології дуже високий.
Це не про легковажність, а про гідність. Про бажання жити повноцінно. Про те, що українці не готові здаватися, навіть коли навколо війна.
Джерело: OBOZ.UA
