Якраз у той день, коли я працював над цим текстом, у Польщі та Румунії оголошували повітряну тривогу й підіймали в небо авіацію. У Румунії — через появу російського безпілотника, який перебував у повітряному просторі країни майже годину. У Польщі — через те, що дрон уже підлітав до польського кордону, пролітаючи над українським Ковелем. А після того, як кілька днів тому в повітряний простір Польщі залетіли одразу два десятки російських безпілотників, у Варшаві вирішили не ризикувати: оголосили тривогу, підняли авіацію й навіть закрили аеропорт у Любліні.
Ці інциденти переконливо свідчать: повітряна війна Володимира Путіна проти Європи набуває системного характеру — і все це відбувається на тлі чергових російсько-білоруських військових навчань, які також викликають занепокоєння сусідів. Не потрібно зайвий раз пояснювати, що поява російських дронів у повітряному просторі країн НАТО стала справжнім шоком для їхніх громадян і урядів. Та й не лише для них. Я сам, хоч і попереджав про можливість подібного сценарію, тієї ночі, коли зі сховища у Львові стежив, як “Шахеди” летять одночасно на місто та в бік польського кордону, не міг повірити власним очам. Те, що відбувалося, перетворювало теоретичні припущення на реальність: війна, про яку казали, що вона неминуче вийде за межі України, таки перетнула кордон. Бо це не просто війна Росії проти України, а війна Путіна проти Заходу, проти всіх, хто підтримує Україну.
Західні політики, щоправда, намагаються робити вигляд, що нічого особливого не відбувається, а сусіди України гідно відповідають на російські провокації. Але всі чудово розуміють: це ілюзія. Якщо Кремль продовжуватиме атакувати Європу дешевими дронами, присутність яких у небі над Польщею чи Румунією “офіційно” ніхто не визнає, то НАТО змушене буде щоразу підіймати авіацію й закривати аеропорти. І досить швидко Центральна Європа перетвориться на регіон хронічної нестабільності. При цьому як і раніше, так і тепер ніхто не прагне прямого конфлікту з Росією. Але що робити, коли вона готова атакувати – хай і “анонімно”?
Певні кроки вже робляться. Наприклад, польські військові починають навчатися у українських інструкторів методам боротьби з дронами. Та цього недостатньо. Логічним виходом могло б стати спільне патрулювання українського неба. У Києві про це говорять ще з 2022 року. І я тоді певною мірою розумів аргументи європейців, які не хотіли збивати російські літаки над Україною, аби не спровокувати пряме зіткнення з Москвою. Але російських літаків давно немає в українському небі. Ракети запускають з території самої Росії. Тож єдине пояснення, чому західні союзники досі не готові збивати російські безпілотники й ракети над Україною, — це страх. І саме він — найбільша перевага Путіна.
Бо з точки зору ресурсів, грошей, технологій Захід у десятки разів переважає Росію. Але страх нівелює цю перевагу. Страх дозволяє Путіну здійснювати одну провокацію за іншою, переходити нові “червоні лінії”. Хоча все виглядає просто: спільне патрулювання українського неба на заході й півдні позбавило б поляків і румунів загрози від “Шахедів”, а Україні дало б можливість сконцентруватися на захисті центру та сходу. Але логіка страху — поганий союзник. Тому європейські столиці й надалі проситимуть більше систем ППО для себе, уникаючи рішення, яке справді могло б зупинити Путіна. І тут знову неможливо обійтися без лідерства Сполучених Штатів. Лише якщо це буде спільний план Америки й Європи, страх може відступити.
Те саме стосується і санкцій. Початок російської безпілотникової війни проти Європи мав би зробити санкційний тиск ще жорсткішим. Президент Дональд Трамп вимагає від європейців санкцій проти Китаю, Індії та інших спонсорів кремлівської економіки, заявляючи, що США готові долучитися. І це логічно: перекривати енергетичні доходи Москви можна лише разом. Інакше санкції знову перетворяться на демонстрацію безпорадності перед союзом Москви й Пекіна. Але поки у Вашингтоні й європейських столицях зважують власні втрати від нових санкцій, Путін крок за кроком іде вперед.
У цій грі страху і відмовок переможець поки що один. І він у Кремлі. Якщо Захід не змінить логіку дій, “Шахеди” й надалі літатимуть не лише над Ковелем і Львовом, а й над Варшавою та Бухарестом. А може й далі — там, де ще вчора здавалося неможливим.
Джерело: OBOZ.UA
