Відносини між Фінляндією та Росією різко загострилися після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році. Тоді Гельсінкі, посилаючись на загрози з боку Москви, ухвалило рішення подати заявку на вступ до НАТО. У квітні 2023 року Фінляндія набула членства в НАТО, отримавши додаткові гарантії безпеки. Також фінський парламент ухвалив закон про будівництво високої стіни на кордоні з Росією. Росія ж відповіла погрозами й розцінила цей крок як серйозний виклик своїм інтересам у регіоні. Москва активно посилює військову присутність біля фінського кордону. Супутникові знімки фіксують масштабне будівництво нової інфраструктури, зокрема укриттів для військових літаків, складів для боєприпасів та польових таборів.
Цими днями заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв став погрожувати Фінляндії, використовуючи риторику, яку Кремль раніше застосовував для виправдання вторгнення в Україну. Про це повідомляє американський Інституту вивчення війни (ISW). Аналітики прокоментували останні заяви Медведєва, які він зробив для провідного російського інформаційного агентства ТАСС. Була опублікована колонка Медведєва “Нова фінська доктрина: дурість, брехня, невдячність”, в якій він заявив, що “після вступу до НАТО під виглядом оборонних заходів Гельсінкі проводить конфронтаційний курс на підготовку до війни з Росією, схоже, готуючи плацдарм для нападу на нас”. Медведєв переконаний, що “посилюється військова активність”, а Альянс “повністю залучений до цих справ і зараз інтенсивно освоює всі п’ять операційних середовищ Суомі: суходіл, море, повітря, космос і кіберпростір”. Як пише Медведєв, поруч з кордонами Росії в Лапландії НАТО створює штабну структуру своїх передових сухопутних військ і в разі “зміни оперативної обстановки” її чисельність може бути збільшена до бригади – до 5 тис. осіб. За словами Медведєва, агресивну “анти-Росію” вдалося виліпити з Фінляндії навіть швидше, ніж з України. На його думку, сучасна Фінляндія “прямо й грубо топче ту історичну та правову основу, на якій існує”. Зокрема, мова йде про Паризький мирний договір між СРСР та Фінляндією 1947 року, а також двосторонній російсько-фінський Договір про основи відносин 1992 року. Посилаючись на статтю 44 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969, заступник голови Ради Безпеки РФ пригрозив, що “на тлі роздмухування у Фінляндії антиросійської мілітаристської істерії, підкріпленої брязкотом зброї”, Гельсінкі дає всі підстави для того, аби Москва переглянула свою відмову “від закриття компенсаційних “історичних питань” і чіткого порушення питання про моральну відповідальність нинішнього фінського уряду за дії фінів у роки Другої світової війни. Верховний Суд Карелії РФ оцінив ці збитки у 20 трлн рублів. Це близько 244 млрд доларів. При цьому треба розуміти, що Карелія це споконвічна фінська територія, відібрана у Фінляндії у 1940 році.
Стаття Медведєва з’явилася після того, як на початку вересня він побував в робочій поїздці в Північно-західному федеральному окрузі. Тоді він заявив про посилення військової активності Фінляндії, Норвегії та Польщі поблизу російських кордонів. Він також наголосив на військовій загрозі з боку балтійських держав та анонсував зміну військового підходу РФ до кордону з Фінляндією через її вступ до НАТО. Тобто це був прямий натяк на готовність Росії ударити по цим країнам начебто з метою запобігання агресії. Фактично, це також сценарій осені 1939 року, коли Радянський Союз напав на маленьку Фінляндію начебто через те, що вона хотіла напасти на величезний СРСР.
Заяви Медведєва про підготовку Фінляндії до нападу на Росію є продовженням відомої тактики Кремля: приписувати сусідам агресивні наміри, щоб виправдовувати власну мілітаризацію та залишити за собою простір для подальших ескалаційних кроків. Москва традиційно використовує такі звинувачення як інструмент зовнішньополітичного тиску. Ця риторика дозволяє Кремлю виставляти будь-які оборонні кроки НАТО як провокації, створюючи враження неминучої конфронтації. Росія поступово нарощує військову присутність уздовж кордону з Фінляндією. Зокрема, у місті Петрозаводськ, приблизно за 160 км від російсько-фінського кордону, росіяни розширюють бази для створення нового армійського командування. Росія також активно прокладає нові залізничні колії вздовж кордонів із Фінляндією та Норвегією. Кремль реформував військову структуру, створивши Ленінградський військовий округ, що межує з Естонією, Латвією та Фінляндією. Посилання Медведєвим на “створення плацдарму для війни” є навмисним перебільшенням і покликане мобілізувати внутрішню російську аудиторію, демонізуючи НАТО та Фінляндію як безпосередню загрозу. Заяви Медведєва покликані згуртувати населення навколо влади, підживлюючи образ Росії як “оточеної фортеці”. Медведєв апелює до Паризького мирного договору 1947 року і Договору про основи відносин 1992 року, щоб представити Фінляндію як країну, яка порушує міжнародне право. Та за посиланнями на міжнародні договори та погрозами повернутися до питання репарацій ховається не лише намагання використати міжнародно-правову риторику для легітимізації потенційних економічних претензій, а й політичний шантаж. Заяви Медведєва є елементом політичного та інформаційного тиску на Фінляндію та інших членів НАТО. Москва намагається залякати Гельсінкі та продемонструвати готовність до конфронтації з Альянсом через активну підтримку Фінляндією України. Такі заяви спрямовані на підрив єдності західних партнерів, послаблення солідарності з Києвом і створення атмосфери постійної загрози, яка вигідна Кремлю. Фінляндія сьогодні має одну з найсильніших армій у Північній Європі та демонструє готовність до оборони у випадку російської агресії. Її збройні сили базуються на системі загального військового обов’язку, що дозволяє за перший тиждень мобілізувати понад 280 тис. резервістів, а загалом – близько 1 млн солдат. Після вступу до НАТО Фінляндія отримала додаткові гарантії безпеки, а сучасне озброєння та високий рівень бойової підготовки роблять фінську армію вагомим чинником стримування Росії. В 1939-40 роках Фінляндія досить ефективно відбивала масований напад Червоної армії, яка в багато разів переважала за кількістю та особливо в танках, артилерії та авіації. Ця війна стала наслідком узгодження розподілу сфер впливу у Східній Європі згідно з таємними протоколами до Пакту про ненапад між сталінським СРСР та гітлерівським Рейхом 23 серпня 1939 року та Договору про дружбу та кордон між Радянським Союзом та Німеччиною від 28 вересня 1939 р. 28 листопада 1939 року СРСР розірвав дипломатичні стосунки з Фінляндією, а 30 листопада чотири армії СРСР чисельністю 540 тисяч вояків напали на сусідню державу на фронті від Балтійського до Баренцового моря. Військове вторгнення Червоної армії стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і виключення його зі свого складу. Війна завершилася відторгнення від Фінляндії майже третини її території.
Отже Медведєв звинуватив Фінляндію у підготовці до нападу на Росію, сприяння посиленню політико-дипломатичного й санкційного тиску на РФ, запобігання спробам обходу санкцій та постачання товарів подвійного призначення, у тому числі через треті країни, вплив на уряди держав з метою прийняття правових рішень про передачу Україні заблокованих російських суверенних та приватних активів. Медведєв від імені Кремля заявив, що конфронтація з Росією “може призвести до краху фінської державності назавжди”, звинувативши Фінляндію в “русофобії”, нібито зв’язках із нацистською Німеччиною та спробах у першій половині 1940-х роках розширити кордони за рахунок територій сучасної Росії. Насправді тоді Фінляндія намагалася лише повернути території загарбані СРСР в 1940 році. Також Медведєв стверджував, що фінська влада начебто намагалася знищити “історичну та культурну ідентичність” росіян та вчинити геноцид проти слов’ян. Можете собі уявити рівень брехні, коли країну в кілька мільйонів населення звинувачують у намірі знищити 130 мільйонів росіян. При тому, що ще з 2014 року російська армія нищить слов’янське населення в Україні, а у відібраній Радянським Союзом у Фінляндії Карелії слов’яни ніколи не проживали, а на території сучасної Росії фіно-угорські народи якраз є корінними і вони проживали від Пскова, Новгорода, до Москви, Смоленська, Твері, Суздалі. Навіть теперішній Московський патріарх Кирило (Гундяєв), не є слов’янином, а належить до корінної фіно-угорської народності Росії єрзя. Слов’яни на територію сучасної Росії переселилися з території сучасної Польщі тільки в середині 8-го століття.
Таким чином, погрози Медведєва є частиною ширшої інформаційної кампанії Кремля проти країн НАТО, яка створює підґрунтя для потенційної нової агресії. Адже плани Путіна полягають в тому, щоб відновити російську імперію, куди Фінляндія входила до 1917 року.
Джерело: OBOZ.UA
