Все частіше доводится чути, що головне зараз – досягти нарешті перемир’я, ну а щодо умов закінчення війни кожна сторона може оголосити їх саме своєю перемогою, адже прецедентів таких оголошень вже вистачає.
Зі свого боку можу нагадати в цьому зв’язку, як ще за Ющенка/Єханурова вирішувався саме таким чином газовий конфлікт. Україна тоді оголосила своїм досягненням відносно низьку ціну купівлі газу, а росія оголосила досягненням вже своїм відносно високу ціну його продажу. При цьому ціни називалися зовсім різні, тобто виходило так, що росія постачала Україні газ значно дорожче, ніж Україна у росіі його купувала, тобто обидві країни були цілком задоволені.
Насправді ж ситуацію було спільними зусиллями врегульовано таким чином: у “трубі для України” були немов би “змішані” дорогий газ від росії й дешевий від Туркменії, тобто ніхто й не брехав: росія свою частину дійсно продавала значно дорожче, ніж вартував “змішаний” продукт, за який і сплачувала Україна.
Щоправда тривала так “іділія” не дуже довго: Туркменія, не маючи з Україною спільного кордону, була змушена росією продавати весь свій газ саме рф, хоча й дорожче, ніж раніше, а далі вже ціну на нього встановлювала росія.
Разом з тим цей показовий приклад все ж демонструє, як за певного бажання можна робити “перемогу для обох”, ну а потім – вже питання дієвості гарантій від задіяних гарантів.
Тож не виключаю, що на нас ще чекатимуть досить переможні заяви щодо того, як росію, приміром, змусили взяти на себе економічну турботу за знищені депресивні регіони, які їй відійшли, й навіть можливо, що це назвуть формою репарацій…
Ні до чого не закликаю, просто – думки вголос. Точніше – на клавіатурі. Такі собі спогади про можливе майбутнє.
Джерело: OBOZ.UA
