Після перемоги на парламентських виборах у Великій Британії, 4 липня, представники Лейбористської партії заявляли, що новий уряд буде повністю відданий військовим зусиллям України. Новий прем’єр-міністр Кір Стармер зазначив, що “фінансова, дипломатична та політична підтримка України з боку Сполученого Королівства залишиться непохитною”. Водночас лейбористи заявили, що обіцяну експрем’єром Ріші Сунаком безстрокову допомогу надаватимуть, лише “коли дозволять фіскальні умови”.
Але проблеми з допомогою виникли. Принаймні так стверджує президент України Володимир Зеленський, який заявив, що “Лондон поки що не допомагає так, як раніше. Протягом усього часу цієї війни ми бачили, що Британія демонструє справжнє лідерство. І у зброї, і у політиці, і у підтримці життя українського суспільства. Але зараз, на жаль, ситуація сповільнилася”.
Про те, що відносини між Києвом і Лондоном дещо охололи після того, як до влади у Британії прийшов уряд Лейбористської партії, днями повідомило й видання Guardian.
Своїми думками про те, чи справді у стратегічно важливих україно-британських відносинах є певні суперечності, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії, ексміністр закордонних справ України, експосол у Великій Британії, ексголова місії України при НАТО Вадим Пристайко.
– Як стверджує Guardian, відносини Великої Британії та України погіршилися після приходу до влади лейбористів, і зараз у Києві навіть не чекають на візит прем’єр-міністра Кіра Стармера. До цього Володимир Зеленський також зазначав, що під час усього періоду війни Британія була одним із найбільших наших партнерів із політичної та військової допомоги, але, на жаль, на сьогодні ситуація сповільнилася.
– Треба просто спробувати відокремити суб’єктивні й об’єктивні речі. Суто об’єктивні речі – це те, що, дійсно, Велика Британія не має так багато наземних озброєнь, тому що це насамперед морська держава. І ця велика держава побудувала за останній час два найсучасніші авіаносці, які “з’їли”, фактично, більшу частину військового бюджету на багато-багато років. Це рішення було пов’язане зі зростанням агресивності Китаю. Тобто, чесно кажучи, вони все ж, певно, пропустили зростання агресивності Росії. І бувши послом у Британії, я перший рік, ще до повномасштабної війни, проводив довгі та складні розмови з депутатами, з урядом, пояснюючи, що це Росія створює і становить найбільшу загрозу, а не Китай, який є конкурентом, але все ж таки не є прямо безпосереднім ворогом.
І, дійсно, з часом консервативний уряд Бориса Джонсона випустив військове рев’ю, в якому зазначалось (на відміну від американців, які вважають Китай основною загрозою), що все ж таки треба придивитися до Росії. Нам надали ту зброю, на яку ми могли розраховувати. Ви пам’ятаєте, це були і ракети, і танки, і наших солдатів британці почали навчати.
Ми знали, що рано чи пізно постане питання, як іще ми можемо наситити зростаючі потреби Збройних сил України. І от остання з наших та британських креативних ідей – передати нам далекобійні ракети Storm Shadow, в яких є американські компоненти. Тому в цьому наші британські друзі зав’язані на рішенні американської адміністрації. Як ви бачите, дозволу на удари углиб Росії немає ні щодо американських ракет, ні щодо французько-британських SCALP, ні щодо Storm. Ми зараз перебуваємо у моменті, коли маємо продовжувати цей тиск.
– Україна нібито має питання до чинного прем’єра Стармера, за якого значно зменшилися або взагалі припинилися постачання Storm Shadow.
– Є проблеми. Наприклад, оголошення французів про те, що вони надали понад десять своїх далекобійних ракет. Але ж понад десять – це не дуже багато для України, м’яко кажучи, правда? Хоча це точно така сама ж ракета, як і Storm Shadow.
Ми приходимо до моменту, коли наші союзники мають схвалити радикальне інше рішення. Нам недостатньо тієї допомоги, яку вони надають. І фраза про те, що вони будуть із нами стільки, скільки треба, має переходити в кількісну складову.
Що я точно знаю: наприклад, коли нам передавали танки “Челенджери-2”, і прем’єр-міністр Сунак стояв із нашим президентом на фоні цього танка, й оголошували, крім цього, ще про 14 одиниць техніки, то до цього часу, наскільки мені відомо, ці додаткові танки не прийшли.
– Це недоопрацювання британців чи, можливо, ми якось не так кажемо, що нам усе-таки потрібно, як ви вважаєте?
– Дуже часто Україна переобтяжує спілкування з партнерами тим, що називає конкретні платформи, як їх озвучують військові. Мені багато разів казали наші західні друзі, що давайте будемо з вами вести спільну розмову про те, що ви хочете досягти, от який план, яка доктрина. У результаті цієї розмови наші партнери зможуть запропонувати нам платформи. Тобто у когось є далекобійні ракети, у когось є дрони, хтось може допомогти розвідкою, і так далі. Отака розмова потрібна замість того, щоб казати, що нам потрібно ще 10 танків такої марки, 50 снарядів іншої марки. Розмову цю, я сподіваюсь, ведуть наші військові.
– Завершуючи тему ракет – Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон зроблять останню спробу переконати президента США Джо Байдена надати Україні дозвіл на використання західних далекобійних ракет углиб Росії. На ваш погляд, чи зможуть вони це зробити, зважаючи на те, що Байден іде, а у нової адміністрації Трампа дещо інше бачення щодо допомоги Україні?
– Я думаю, саме у цьому напрямі нам варто очікувати на позитивну розв’язку, тому що, якщо бути зовсім чесним, то адміністрації Байдена залишилося два місяці, і це найпростіше рішення, яке можуть схвалити демократи зараз. Тим більше, ракети Storm Shadow уже на території України. Їх не треба везти, їх тільки треба використати так, як пропонує українська сторона.
Тобто якщо ми боїмося ескалації, то нам треба зупинитися й надалі нічого не робити. Росіяни будуть просто котитися катком через наші степи, ці сотні тисяч солдатів, яким постачатимуть озброєнням з-за лінії фронту, куди ми не можемо поки що дотягнутися.
Мені здається, якщо ми схвалили рішення, що ми воюємо до кінця, і робитимемо все, що тільки можна, то зупинятися зараз і казати нашим союзникам, “знаєте, ну, не хочете давати, не давайте”, не можна. Позиція наша має бути залізною.
І про це треба чітко заявляти нашим партнерам. Питання не в тому, що ми хочемо, знаєте, десь ударити набагато далі. Просто у нас є чітке розуміння, що іншим шляхом не зупинимо ті ж КАБи, тому що ці аеродроми розташовані за межами нашої досяжності. От і все, така проста позиція. Я думаю, що будучи логічними, послідовними, адміністрація Байдена хоча б мінімум має зробити з тих рішень, які вона не схвалила. Тобто допомогти нам із використанням британських, зрештою навіть не американських, ракет.
Що стосується інших рішень, таких як вступ до НАТО, то я думаю, що ми з вами усвідомлюємо, що так це просто й швидко не робиться.
– Повертаючись до відносин із Британією, Кір Стармер і досі не відвідав Україну, хоча від часу його вступу на посаду вже минуло чотири місяці. Сунак відвідав Київ у листопаді 2022 року, тобто через кілька тижнів після того, як став прем’єр-міністром. Борис Джонсон, його попередник, узагалі мав і має тісні взаємини з Україною. Зазначається, що сторони ніби обговорювали можливий візит Стармера ще з серпня. Було запропоновано різні дати, але британська сторона кілька разів відкладала поїздку.
– Хотів би нагадати, що я більше не посол у Великій Британії і щодня не сиджу в офісі прем’єр-міністра, як мені доводилось робити за часів Бориса Джонсона. Є чинний наш посол – генерал Залужний, який чудово знає, що потрібно нашій армії, і там має це все робити.
Щоб сказати, що допомога зменшилась, треба мати на руках цифри. Те, що Британія не може дозволити стріляти на велику дистанцію без Сполучених Штатів, це теж правда. Даймо можливість усе ж таки нашим британським друзям, які нас ніколи не підводили, зробити цей наступний крок, попри зміни, які у них останнім часом відбулись. Усім складно, всім важко. Британія не розраховувала на те, що доведеться відправляти озброєння кудись за кордон. Я думаю, що Британія зможе знайти в собі сили.
– План Трампа щодо припинення війни в Україні, точніше його деякі деталі, з’являються в інформаційному просторі уже певний час. Одна з нібито його пропозицій – американські війська та війська НАТО не будуть присутні в демілітаризованій зоні між Росією і Україною, а от британські війська – можливо.
– Знаєте, я вже говорив, що може бути у випадку катастрофічного розвитку подій, за це мене критикували всі, але я готовий повторити ще раз. У разі катастрофічного розвитку подій у війні з Росією я впевнений, що ми не будемо кинуті напризволяще. Серед перших наших друзів, які б стали поруч із нами, була б Британія. Я хочу нагадати, що буквально у той самий час президент Франції також про це сказав.
У нас це чомусь почали сприймати з певною іронією та посмішкою замість того, щоб одразу, наприклад, схвалити закон про допуск збройних формувань наших союзників на територію України. Хочу нагадати, що наші союзники відрізняються від Росії тим, що ми маємо їх запросити на нашу територію. Оцей закон треба схвалити хоча б для того, аби створити легальні підстави.
– Тобто ви вважаєте, що Британія і Франція, попри позицію нової адміністрації Трампа, у критичний момент допоможуть навіть військами?
– Я можу вам сказати одне. Якщо ми хочемо воювати, готові воювати, нам допомагатимуть наші друзі це робити. Якщо ми хочемо й готові шукати шлях примирення та компромісів, нам допомагатимуть шукати шлях примирення. Ми настільки постраждали за весь цей час війни, що ніхто не має права, крім нас, ухвалити якесь рішення.
Джерело: OBOZ.UA
