Президент Національного олімпійського комітета Вадим Гутцайт розповів, що деякі міжнародні федерації недбало перевіряють “нейтральність” російських спортсменів і потім далеко не всі реагують на звернення України і докази їхньої підтримку війни. А тим часом у наших атлетів, особливо у представників зимових видів, немає можливості тренуватися вдома.
У розмові з OBOZ.UA голова НОК розповів про боротьбу з допуском до змагань росіян і білорусів, відсутність арен для підготовки атлетів в Україні і наші медальні надії на Олімпіаду-2026.
– Склалося враження, що останнім часом Україна надсилає все більше запитів з приводу відсторонення “нейтральних” спортсменів країн-агресорок – переважно росіян – від міжнародних змагань. І, наприклад, у випадку зі срібною призеркою Олімпіади-2020 лучницею Світланою Гомбоєвою це спрацювало. А взагалі, наскільки ідуть нам на зустріч Міжнародні організації у таких справах?
– Ви же знаєте, що є види спорту, де вони допускаються, потім ми звертаємось, і після нашого дослідження вони реально відстороняють цих атлетів. Тому ми дивимося, яка федерація, де і як працює, де вона проросійська, а де – ні. Зрозуміло, що і до війни це було, і під час війни, і зараз, коли у світі, на жаль, вже забувають про цю проблему України, але ми все одно нагадуємо.
Ми звертаємося, знаходимо ці дані, як і на початку війни. На той час ми в міністерстві зробили базу даних і завдяки цьому вигравали цю сутичку, щоб росіян і білорусів не було на Олімпіаді або, якщо хтось там і був, то тільки під нейтральним прапором. І якщо федерації все рівно допустили їхніх найсильніших атлетів, то потім, після перевірки наших звернень, Міжнародний олімпійський комітет їх відсторонив.
Тому потрібно цю роботу продовжувати. Є випадки, де все рівно нас чують і не допускають представників країн-агресорів, є випадки, де не чують. Але, як і завжди, не буває, щоб всі чули або всі не чули. Зрозуміло. Потрібно все рівно працювати над цих питання.
– А взагалі, у нас таких вдалих прикладів багато?
– Взагалі небагато. Взагалі ви знаєте, що під час моєї зустрічі у Міжнародному олімпійському комітеті з новою президенткою організації Керсті Ковентрі, вони нас запевнили і потім на виконкомі прийняли рішення, що на зимовій Олімпіаді-2026 у РФ і РБ не буде прапорів. Це теж перемога України і за це їм велика дяка.
А надалі потрібно дивитися, як у світі будуть розгортатися всі політичні напрямки, які зараз ідуть, і сподіваємось, що все рівно якось ми будемо тримати ці свої позиції.
– Так, на жаль, на Паралімпіаді-2026 Росія та Білорусь зможуть виступати на змаганнях з використанням власної державної символіки.
– Так, а у нас не допустили. І потрібно кожному працювати на своєму рівні.
– Коли ви звертаєтесь до Міжнародних організацій і надаєте докази, вони ж не виправдовуються, я так розумію? Але як пояснити ці ситуації – погано перевіряють нейтральність цих спортсменів?
– Така недбалість – це небажання звертати на це увагу. Тому що там, де є сильні федерації, які реально підтримують Україну, вони росіян і білорусів взагалі не допускають. Наприклад, в хокеї, санках чи біатлоні. Але ж є федерації в літніх видах спорту, чи в ковзанярському, де їм дозволяють виступати. Тому так.
– До речі, зимові Олімпійські ігри вже не за горами. Наскільки ви задоволені або незадоволені тим, як просувається здобуття ліцензій?
– Поки ще йде, то немає рано говорити, задоволені чи ні. Ще є час і, я впевнений, що все ж таки наші спортсмени будуть відбиратися на Олімпіаду, але небагато видів спорту, де ми можемо очікувати медаль, на жаль. Оце мене засмучує.
Є види спорту, які розвиваються, рухаються вперед, є види, де, навпаки, йде якийсь регрес або стоять на місці. На жаль. Але давайте будемо чесними, для того, щоб ми розвивалися, щоб була конкурентність в країні і конкурентоспроможність у світі, нам потрібні зимові кластери, арени, де б наші спортсмени могли тренуватися. Їх взагалі не вистачає.
Ті льодові арени, які є, вони зайняті зранку до ночі. Їх не вистачає. І грають в хокей, і фігуристи тренуються, і використовую під комерційну діяльність тощо, тому що потрібно виживати. У бобслеї чи скелетоні взагалі немає цих арен, де вони можуть тренуватися. Тільки за кордоном. Біатлоністи тренуються за кордоном, фристайлісти тренуються за кордоном. А це мала кількість спортсменів, які можуть готуватися.
Нам потрібно що? Щоб у середині країни було дуже багато відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл, різних клубів. Але, щоб було, де тренуватися. Оскільки немає можливості в середині країни тренуватися, немає тих спортивних баз.
До війни у нас були великі плани і вже закладали кошти на розбудову зимової інфраструктури. На жаль, під час війни це не на часі, але потрібно зрозуміти, чому тоді ми не маємо розвинутого в цьому напрямку дитячого спорту, саме в цих видах. І, звісно, немає такої конкуренції, яка може піднімати рівень наших атлетів у світі.
– В цьому контексті лише одна ліцензія у фігурному катанні і не виглядає дивно…
– Так, так і є.
– Біатлон, фристайл і скелетон – це ті види спорту, де зараз ми розраховуєм на високі місця і нагороди на Олімпійських іграх в Італії?
– Ну і мені хочеться ще в санках, тому що цей вид спорту дуже стрімко рухається вперед, і у федерація дуже наполегливо працюють, правильно працюють. Також відсторонили росіян і білорусів. І я їм дякую їм за цю командну роботу. Вони молодці, дуже потужні. І вже за останні роки у них багато результатів. А це – Олімпіада. Там все можливо.
Раніше OBOZ.UA повідомляв, що голова НОК розповів про секрети роботи з Харлан і роль тренера у перемогах.
Джерело: OBOZ.UA
