Для того, аби Україна мала змогу ефективно оборонятися та перемагати російських окупантів, країні потрібна різноманітна та надійна зброя. Щодня Україна випускає тисячі артилерійських снарядів, потребуючи їхнього постійного поповненню.
Про те, як Україна під час війни вирішує питання безперервного забезпечення армії озброєнням та боєприпасами у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA розповів директор державного підприємства “Спецтехноекспорт” Олексій Петров.
– Проблема постачання зброї та боєприпасів стоїть перед Україною усі роки війни. Чи є успіхи в цьому напрямку?
– З позитиву є те, що ми на третій рік війни маємо розвиток власного виробництва, в тому числі у приватному секторі. Україна розпочала виробництво 155-го снаряду натовського стандарту, який має достатньо вигідну дистанцію для ведення боротьби з противником. Окрім того, українські державні компанії намагаються відновити або розширити виробництво боєприпасів і радянського стандарту, на жаль, від якого ми не можемо ще позбутися. Постріл калібру 152 мм, який летить за 30 км, вкрай необхідний, як і 122 мм. Вони в постійному дефіциті, адже в великій кількості використовувалися силами оборони.
– Де Україна сьогодні шукає зброю і особливо снаряди?
– Так званий натовський стандарт ми намагаємось шукати в тих країнах, які їх виробляють і готові напряму поставляти в Україну. Вони не є країнами НАТО. Є складнощі щоб його кодифікувати в Україні, прийняти на озброєння, пройти випробування, стрільб і так далі.
Треба сказати, що ті не натовські країни, які виробляють потрібний нам стандарт, не зовсім хочуть напряму відправляти в Україну свою продукцію. По-перше, вона контрольована, тобто є серйозна система контролювання її походження, відправки, логістики та інше. По-друге, існує негласне табу політичного керівництва тієї чи іншої країни на продаж безпосередньо в Україну. Намагаємося шукати механізми, щоб через низку компаній, континентів, країн спробувати завести снаряди чи зброю в Україну.
– Прокоментуйте скандал навколо статті в ЗМІ: “Як Україна переплачує компанії десятки мільйонів євро за озброєння, яке невчасно отримує“.
– Треба розуміти, що абсолютна більшість контрактів реалізується на рівні спецоперації, адже треба сформувати секретні канали постачання з країн, які не бажають розголосу та постачання в Україну. В ланцюгу постачання задіяна не одна компанія. Є компанії, в яких ми просимо через себе привезти товар. І вони на себе беруть ризики з контролю за їхнім подальшим використанням. При цьому, ніяких документів в цьому ланцюгу не має фігурувати, що воно йде в Україну, тому кожна компанія накидає свої відсотки за послуги. Тому проводити порівняльний аналіз ціни доставлених таким чином боєприпасів чи озброєння з ціною українського виробництва, а навіть болгарського чи словацького, м’яко кажучи, несправедливо.
Ви не купите “гради” або 152 мм снаряди на відкритому ринку, але ви знаєте, що все ж є такі позиції. Інститут посередництва ніхто не відміняв. Сьогодні вже немає змоги купувати з заводу, тому що усі заводи в Європі повністю зарезервовані до 26-го року, тобто ще не виготовлені снаряди вже викуплені. Тому ми купуємо у таких посередниках, які не є виробниками і які формують свою ціну орієнтуючись на ринок.
При цьому ми отримуємо задачу, мовляв, шукайте, дайте свої пропозиції, що ми і робимо, але тільки міністерство оборони має визначати – що підходить, а що ні, брати чи ні. Наприклад, спускається міністерство оборони, Генштабом завдання, терміново потрібно привезти реактивні снаряди для БМ-2. На ринку є дві пропозиції. Виробництво через 6-9 місяців, а то і до двох років, що ми не можемо собі дозволити бо війна не чекає. Або вони є на складі у таких посередників, про яких я вам казав. Які розуміють, що Україні треба зараз і можуть, звісно, робити з ціною все, що забажають. Це серйозні компанії, які аналізуються ситуацію, розраховують, розуміють складність і направленість бойових операцій, і піднімають ціну. І от ми задаємо питання: Вам що потрібно? Сьогодні привезти чи чекати виробництво? Звісно ж потрібно зараз, але, вибачте, це буде дорожче і звісно, що абсолютно різні ціни будуть в контрактах.
– Стосовно далекобійної зброї, які перспективи має Україна щодо власного виробництва?
– Скажу, що у цьому напрямку рухається і держава, і нарешті приватний сектор. І це було розумне рішення зняти монополію на ракетну галузь. Тому я думаю, що свої ракети вже такі, скажімо, крилаті і балістичні, ми матимемо до середини 20 5-го року. Я бачив випробування, поки що тільки льотні, але результати є.
Джерело: OBOZ.UA
