Попри те, що країна-окупант Росія змушена захищати власну територію через операцію Сил оборони в Курській області, ворог, як і раніше, вірить, що зможе досягти успіху на сході України, захопити Покровськ і вийти на адміністративний кордон Донецької області. Ситуація на Покровсько-Торецькому напрямку справді критична, оскільки й досі просування окупаційних військ не вдається зупинити.
Поблизу кордону з Україною на території Гомельської області Білорусі перебуває угруповання білоруської армії чисельністю до 1,5 тисячі осіб. Для широкомасштабного наступу цих сил явно недостатньо, але тут можливі прикордонні конфлікти й провокації.
Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Триває операція ЗСУ в Курській області Росії. З’являються повідомлення про те, що туди перекидають деякі підрозділи російської окупаційної армії, зокрема 83-тю бригаду повітряно-десантних військ РФ. Водночас ворог активізував удари по території України. Чи це означає, що через ситуацію на Курщині окупант змінив тактику в Україні: замість військ – ракети, дрони й КАБи?
– Я не знаю, якими планами керується російський генеральний штаб, але можна констатувати масштабні ракетні та дронові атаки, спрямовані на знищення енергетичної інфраструктури нашої країни, ключових елементів залізничної інфраструктури, а також спроби відшукати й знищити наші винищувачі F-16 на військових аеродромах на території України.
За першою та другою позиціями росіяни діють досить активно та результативно, країна частково перебуває у стані блекауту, пошкоджено низку елементів залізничної інфраструктури України. Але працюють ремонтні бригади, і я думаю, що у досить стислі терміни всі ці елементи буде відновлено.
Щодо пошуків наших F-16, то вважаю, що вони будуть безрезультатними. Командування ЗСУ діє максимально раціонально, зберігаючи не лише F-16, а й іншу авіаційну техніку, яка у нас на вагу золота.
Щодо перекидання російської армії на територію Курської області, то фіксуються незначні переміщення. Сумарно за ці два тижні було переміщено до 5 тисяч військових. Основним напрямком окупаційної армії, як і раніше, залишається Покровсько-Торецький, і там ситуація справді набуває загрозливих тенденцій, кризового рівня.
Просування російської окупаційної армії має місце, зупинити його не вдається, попри залучення серйозних ресурсів. Противник забирає свої сили та засоби з другорядних ділянок фронту, наприклад, з Оріхівського напрямку. Протягом останньої доби там тиша, бойові дії не ведуться (інтерв’ю записувалося 27 серпня. – Ред.).
Росіяни знайшли ресурси насамперед за рахунок сил і засобів, що є на півдні нашої країни – угруповання військ “Днєпр”, – і частково завдяки тим ресурсам, які було забрано з півдня Бєлгородської та півночі Харківської області. Крім того, намагаються “заткнути дірки” у своїй обороні строковиками, яких вони збирають із Ленінградського військового округу, з Тюмені та Далекого сходу.
Але говорити про те, що найближчим часом противник переміщатиме сили та засоби, зокрема зі стратегічно пріоритетних для себе напрямків, не варто. Путін усе ще впевнений у тому, що йому вистачить сил і засобів, щоб узяти під контроль Покровськ – найзахідніше місто на території Донецької області, вийти на адмінкордон із Дніпропетровською областю і потім формувати плацдарми для подальших наступальних дій шляхом перекидання відповідних ресурсів на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.
Думаю, путінська армія діятиме в межах саме такої концепції, тобто системного та методичного видавлювання українських Сил оборони з території Донецької області. Власне, задля цього й починалася так звана “спеціальна військова операція”. Наразі російська армія, російські генерали діють у межах реалізації цього плану.
– За повідомленнями, станом на сьогодні на території Гомельської області Білорусі сконцентровано угруповання білоруської армії чисельністю від 1 до 1,5 тисячі. Як ви вважаєте, яка мета такого маневру? Відволікання наших сил та засобів чи щось ще?
– Однозначно, цих ресурсів явно недостатньо для проведення масштабної наступальної операції через кордон між Білоруссю та Україною. Для створення певного треку напруженості цього достатньо – дій диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ), можливо, якихось провокаційних обстрілів за допомогою артилерії та мінометів. Такі варіанти не відкидаються.
Я думаю, що самопроголошений президент Білорусі Лукашенко досить акуратно діє своїми силами та засобами, чудово розуміючи, якими катастрофічними можуть бути наслідки для нього особисто й для білоруської армії у разі прямої агресії проти України. Тому, найімовірніше, й надалі відбуватимуться певні переміщення сил та засобів, але навряд чи вони будуть залучені для проведення атак на території України.
Якісь прикордонні конфлікти, епізоди тактичного рівня – такий варіант не можна відкидати. Але на проведення повномасштабних дій на півночі нашої країни білоруська армія фізично не має ресурсів. Принаймні станом на сьогодні. Щодо переміщення сил і засобів, то українська розвідка уважно відстежує його. Білоруські партизани також моніторять перекидання цих ресурсів.
Але тут є ще один надзвичайно важливий елемент. Не всіма процесами керує Олександр Лукашенко. Цілком можливо, що деякі моменти можуть відбуватися поза його волею і бажанням, поза його відомом та компетенцією.
Джерело: OBOZ.UA