Дональд Трамп виведе США з НАТО, а європейці самі відповідатимуть за власну безпеку. Враховуючи заяви, які все гучніше лунають із Вашингтона під час другого терміну Трампа, це твердження вже не видається фантастичним.
Звісно, вихід США з НАТО був би стратегічною помилкою колосального масштабу, але впливові політики Республіканської партії та нової адміністрації реально все активніше обговорюють цей крок, заявляючи на кшталт, що “НАТО не завжди діє в американських інтересах, а тому необхідно переглянути його доцільність”.
Побоювання європейців доповнюють новини про те, що Дональд Трамп уже розглядає питання щодо зменшення присутності військових США на території окремих країн Європи через свої переговори з Москвою.
Власними думками щодо того, як саме Дональд Трамп сьогодні бачить участь США у НАТО й чи залишиться Європа наодинці проти Росії, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України у США, експредставник України при ООН Володимир Єльченко.
– Враховуючи заяви, які все гучніше лунають із Вашингтона під час другого терміну Трампа, твердження про те, що американці можуть залишити Європу, вже не видається фантастичним. Здається, і в європейських членів НАТО існують великі сумніви щодо подальшої повноцінної військової співпраці зі Штатами, коли вже потрібна спеціальна заспокійлива заява держсекретаря США Марко Рубіо про те, що Америка продовжить відігравати активну роль у НАТО. Мовляв, “президент США не проти НАТО. Він проти Альянсу, який не має необхідних можливостей для дотримання зобов’язань за договором“.
– Я думаю, що говорити про вихід США з Північноатлантичного альянсу абсолютно нереально. Дійсно, деякі заяви з цього питання європейці сприйняли доволі серйозно, й американцям довелося заспокоювати партнерів по НАТО. Але ми вже побачили не один раз, що, м’яко кажучи, заяви нинішньої адміністрації США й особисто президента Дональда Трампа часто розходяться зі справами. Тому треба слухати не заяви та слова, а дивитися на реальні кроки. Тим більше, що свого часу було схвалено резолюцію Конгресу США, яка фактично унеможливлює вихід США з НАТО без згоди на це Конгресу. А це велике питання, чи така згода взагалі реалістична.
Інша справа, що, можливо, це робиться, як і під час першого терміну Трампа, для того, щоб збільшити участь і відповідальність союзників у Європі, зокрема фінансову відповідальність. Після погроз понад половина членів НАТО стали сплачувати більше внесків. Тоді йшлося про 2,5 відсотка від оборонного бюджету, тепер уже йдеться про 5 відсотків. Але ж і загрози зросли, передусім російська загроза, я вже не говорю про Китай, про те, що відбувається на Близькому Сході, питання Ірану й таке інше. Тож я думаю, що всі ці дискусії завершаться кращим розумінням європейських партнерів того, що дійсно потрібно щось робити. Тому що говорити про ефективність НАТО сьогодні не те що не доводиться, але це вже зовсім не та організація, яка була 40 чи 50 років тому.
– Можливо, те, що США не залишать НАТО офіційно, принаймні у найближчому майбутньому, таки є правдою, але чи не відбудеться так, що Трамп поступовими кроками просто послабить організацію. Наприклад, радник з національної безпеки Трампа за його першого президентства Джон Болтон вважає, що він зробить дуже багато, аби Альянс був мало на що здатен. На цьому фоні європейські ЗМІ зазначають, що США повідомили своїх союзників по НАТО про намір припинити участь у плануванні майбутніх військових навчань у Європі. Уже запланованих (за президента США Джо Байдена) на 2025 рік натовських навчань, у яких Штати мають відігравати ключову роль, це поки що не стосується. Йдеться про натовські навчання, які зараз перебувають на пізнішій стадії реалізації.
Також США розглядають пропозицію щодо скорочення чисельності військ у Польщі та Румунії, оскільки Трамп прагне укласти угоду з Росією про припинення вогню в Україні. Йдеться про половину 20-тисячного угруповання, яке було розгорнуте на території сусідніх з Україною європейських країн у 2022 році адміністрацією Байдена. Те, що такий варіант більш аніж можливий, говорить і шеф Пентагону Гегсет, який зазначав, що “Вашингтон ще не виробив рішення щодо подальшої військової присутності США в Європі, але щодо цього питання враховуються переговори з РФ”.
– Питання про зменшення ефективності НАТО доволі дискусійне. Можливо, саме для того і робляться ці заяви, зокрема про виведення певної частини американських військ з Європи, щоб натиснути на європейців, щоб вони збільшили внески та підсилювали власні збройні сили. Сьогодні вже ні для кого не секрет, що, по суті, крім певним чином Великої Британії і Франції, навіть Німеччина, мені здається, не входить до кола країн, де фактично є дієздатна армія. Результати цього ми побачили вже починаючи десь із 2008 року, коли Росія почала агресію проти Грузії. І потім були інші речі, насамперед усе те, що пов’язано з агресією Росії проти України. І НАТО, чи окремі країни Альянсу, аж ніяк на це не реагували з військової точки зору.
Так, були санкції, починаючи від захоплення Криму й так далі, але це не стосувалося військової частини блоку. Але ж не можна забувати про те, що НАТО – це військово-політичний союз, і все-таки на першому місці стоїть слово “військовий”. Політично, можливо, він працював, було багато всяких самітів і зустрічей, багато слів, але, по суті, нічого не робилося для збільшення власного військового потенціалу. Тобто ця організація перестала відповідати самій собі й тим цілям, заради яких її створено. Тож я ще раз кажу, що не думаю, ніби це реалістично, щоб США просто взяли й вивели все, що в них є у Європі. Тим більше, технічно це не так і просто. Імітувати цей процес чи розпочати його, щоб використати як засіб певного політичного тиску для того, щоб змусити своїх європейських партнерів ще серйозніше зайнятися зміцненням військового потенціалу, – так, це цілком реально.
– У Кремлі такі кроки та заяви можуть сприйняти “ослабленням стримування” та посилити готовність Москви втручатися різними способами у справи європейських країн?
– Те, що у Росії така мета існує і вона на першому плані у зовнішній політиці, у мене в цьому ніякого сумніву немає. Але я думаю, що і в Білому домі, і в усіх інших західноєвропейських столицях прекрасно розуміють, що єдине, що підтримує необхідний баланс сил на нинішній день у Європі, – НАТО. Інакше, якщо Європу залишити одну, це може призвести до дуже небажаних наслідків, зокрема й для Сполучених Штатів. Як на мене, вони прекрасно це розуміють. І я не думаю, що буде просто під корінь вирубано все те, для чого так багато зусиль докладалося починаючи з 1948 року, коли НАТО створювалося. США просто не можуть собі дозволити залишити Європу, повністю вийти звідти. Тому що наступна загроза надійде саме на адресу Америки. Що б там не казав Трамп, що між нами прекрасний, фантастичний Атлантичний океан… Я думаю, що Росія дотягнеться і туди, якщо їй повністю розв’язати руки.
– “Якщо країни НАТО не платитимуть, Штати не захищатимуть їх”, – постійно каже Трамп. У такий спосіб фактично ставлячи під сумнів обов’язковість статті 5 (колективна оборона). Однак сьогодні вже важко зрозуміти, які саме зобов’язання треба виконувати, аби американці все ще тебе захищали. Досягнення рівня витрат на оборону у 5% ВВП є складним завданням для багатьох країн НАТО, враховуючи їхні економічні можливості й бюджетні обмеження. На ваш погляд, чи можливо, що дійсно США не завжди будуть захищати країни, які не виконують фінансові зобов’язання, чи це знову ж таки шантаж від Трампа?
– Шантаж і тиск – типовий стиль Трампа. Він те ж саме робив і говорив під час свого першого терміну президента США, і ні до чого це не призвело, крім того, що багато країн НАТО таки збільшили свої військові бюджети. А сьогодні ми вже бачимо, наприклад, абсолютно безпрецедентні рішення німецького парламенту. Уперше від часів Другої світової війни німці, в принципі, зробили революційні рішення у плані збільшення військового бюджету, що раніше було просто немислимо.
– Ще одна проблема, яка з’явилася за останній час між США та їхніми європейськими союзниками, стосується України. Протягом останніх тижнів представники 27 країн ЄС, а також Великої Британії, Норвегії, Канади та Австралії обговорювали плани формування контингенту, який забезпечуватиме підтримання миру в Україні, якщо вдасться домовитися про припинення бойових дій. При цьому лише шість держав із 30 учасників міжнародної “коаліції охочих” підтвердили готовність відправити військовий контингент до нашої країни. Більшість учасників висловили сумніви щодо реалістичності місії без чіткої підтримки США. Європейці досі не отримали від американців згоди підтримати їхню військову місію, що заважає остаточно сформувати “коаліцію охочих”.
– Особисто я називаю цю коаліцію, скоріше, “не дуже охочих”. От саме тому й така реакція Трампа й адміністрації. Мені здається, що американці поки що не розуміють, що від них конкретно вимагається. Тому що ми вже побачили з десяток, якщо не більше, самітів у різноманітних форматах і в Лондоні, і в Парижі, але крім красивих слів і закликів, ні до чого це не привело. Єдина країна, яка, можливо, більш-менш із практичної точки зору якісь кроки робить, – Велика Британія, яка вже навіть план розробила на п’ять років, куди і як буде введено британські війська, і так далі. Але, тим не менше, це все поки що залишається на словах, ну, можливо, десь на папері вже це написано, але ми не бачимо жодних реальних результатів. Оскільки якщо європейці чекатимуть згоди на це Путіна, то цього ніколи взагалі не буде. Тож тут основне питання про те – чи вони таки вирішать не чекати цього, а вводити свій контингент на територію України, хай хоч це й буде обмежено, наприклад у західній частині нашої держави.
– Генеральний секретар НАТО Марк Рютте здійснив візит до Японії – це продовженням курсу Північноатлантичного альянсу на зближення з Індо-Тихоокеанською четвіркою. Крім Японії, до неї входять Австралія, Нова Зеландія та Південна Корея. Здається, європейська частина Альянсу шукає нових надійних союзників. На ваш погляд, чи може в майбутньому НАТО отримати нових членів із цього регіону?
– Я думаю, що може, і про якийсь партнерський статус чи окрему угоду між НАТО і Японією – про це все можна говорити й розмірковувати. Думаю, що саме на це і спрямований візит Рютте. Тобто європейській частині НАТО потрібні такі серйозні союзники, потужні, як Японія, як Південна Корея, звичайно ж, Австралія. Нова Зеландія, можливо, не така потужна держава у військовому плані, але тим не менше. Тим більше, що йдеться про протистояння з Китаєм, а без країн, які його оточують чи є його сусідами, це набагато складніше робити. В американців має бути особливий інтерес до такої політики також. Тож, я думаю, вони також це підтримують. Власне кажучи, візит Рютте до Японії як керівника НАТО напевно був би неможливий, якби з цим не були згодні Сполучені Штати.
– Якщо США вийдуть, Європа буде змушена створити новий військовий блок, вважає колишній головнокомандувач Європейського командування США та верховний головнокомандувач НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс. Наприклад, створити Європейську організацію договору – новий альянс, заснований на структурі НАТО, за участю Канади, яка вже виявляє інтерес, але вже без США. Європейський Союз візьме на себе роль військового альянсу, використовуючи існуючі структури ЄС і розширюючи власні військові операції.
– Знаєте, сьогодні все можливо. Ми ж говоримо взагалі про недієвість сучасної існуючої системи міжнародної безпеки. А це і НАТО, і Європейський Союз, і та ж сама Організація Об’єднаних Націй, і абсолютно квола ОБСЄ, і багато чого іншого. Тобто ця система фрагментується постійно. Про що ми можемо говорити, коли ООН абсолютно також не дієздатна, а всі ці організації, які я назвав, займаються передусім самими собою. І майже не взаємодіють одна з одною. І таким чином нам потрібно робити щось нове, створювати якусь нову систему.
Можливо, ця робота вже потихеньку й ведеться, а серйозно вона почнеться після завершення війни, як це було після Другої світової війни і створення ООН. Але все це треба розглядати у взаємозв’язку. І саме тому я не відкидаю появи якихось інших регіональних союзів. Адже коли не може нічого зробити Рада Безпеки ООН, коли НАТО не готове до більш рішучих дій проти Росії, то звісно, що зміни потрібні. Тож сьогодні, я думаю, треба дивитися на перспективу й уже починати принаймні думати, якщо не робити, то хоча б думати про те, якою буде система світової безпеки, наприклад, через 5-7-10 років.
– Якщо все це розвиватиметься так і надалі, то розвиватиметься противага суто європейська. Чи буде у центрі цієї противаги Україна? Чи отримає Україна шанс на реальне масштабне місце у європейській структурі безпеки?
– Я думаю, що без України вже нічого далі не буде, тому що наші збройні сили сьогодні – це всі визнають абсолютно по всьому світу, в Європі передусім – найбільший надійний інструмент безпеки, принаймні на європейському континенті. Тож із військової точки зору роль України тут аж ніяк не можна недооцінювати, і всі наші союзники прекрасно це розуміють. Я вже не кажу про геополітичне місце чи стратегічне місце України на мапі Європи. Тому після перемоги в цій війні чи, скажімо так, після завершення її активної фази, я впевнений, що у будь-яких майбутніх переговорних процесах зі створення оцієї нової геополітичної системи Україна буде відігравати якщо не вирішальну, то одну з ключових ролей.
Джерело: OBOZ.UA
