Після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році в Австрії знову загострилася дискусія щодо доцільності збереження нейтралітету. Хоча більшість громадян і досі підтримують нейтральний статус, зростає тривога щодо безпеки в Європі. Надії на те, що географічна віддаленість, дипломатія та обмежена оборонна самодостатність убезпечать країну від зовнішніх загроз, виявилися ілюзорними. Російське вторгнення зруйнувало віру в концепцію “нейтральної безпеки”.
До 2022 року модель “збройного нейтралітету” вважалася в Австрії ефективною. Країна не вступає у війни, не провокує агресорів, активно веде дипломатичні діалоги, зберігає імідж “чесного посередника” та економічно виграє від транзиту й посередництва. Але російське вторгнення показало, що нейтралітет не захищає ні від ракет, ні від шантажу, ні від можливої окупації, якщо агресор вирішує знехтувати всіма міжнародними правилами. Приклад Фінляндії та Швеції, які десятиліттями дотримувалися нейтралітету, але після 24 лютого зробили радикальний поворот на користь НАТО, справив глибокий психологічний вплив і на Австрію. У цих країнах громадська думка змінилася стрімко: якщо до вторгнення менше половини фінів підтримували вступ до Альянсу, то вже через кілька тижнів ця підтримка зросла до 60-80%.
Потенційний курс Австрії на членство в НАТО – це прямий наслідок дій Росії. Це не продукт внутрішньої еволюції політичної ідентичності, а відповідь на реальну загрозу, яка розбила уявлення про стабільність, безпечну дистанцію та дипломатичну універсальність. Сам нейтралітет Австрії ніколи не був добровільним жестом пацифізму – це політичний компроміс, нав’язаний у 1955 році під тиском СРСР. Радянський Союз прагнув убезпечити себе від приєднання Австрії до НАТО за прикладом Західної Німеччини. Москва сприймала Австрію як буферну зону між Варшавським пактом і Заходом. І навіть після розпаду СРСР у 1991 році, попри вступ до ЄС у 1995-му, Відень зберігав особливу обережність у безпекових питаннях, аби не дратувати Росію.
Можливий вступ до НАТО означав би остаточне звільнення від тіней російського тиску. Це був би історичний поворот: кінець багаторічної зовнішньополітичної традиції, розрив із російським впливом, радикальна зміна у безпековому мисленні країни, нова роль Австрії в межах ЄС і гучний сигнал – навіть нейтральні держави більше не почуваються у безпеці в тіні російської війни.
Такий крок мав би конкретні геополітичні наслідки. Він впливає не лише на політичну ізоляцію Росії чи зміцнення східного флангу НАТО, а й на логістику постачання допомоги Україні, на легітимацію заявки самої України на членство в Альянсі, на формування нового безпекового поясу в Центральній Європі. Це був би фактичний кінець “сірої зони”, яку Росія десятиліттями використовувала як інструмент впливу. І хоча Австрія поки що офіційно не заявляє про готовність вступити до НАТО, сама поява такої дискусії в країні, яка традиційно трималася осторонь, є історичним маркером: російська агресія змінила обриси європейської політики до невпізнання.
Про те, чому потенційний вступ Австрії до НАТО стане історичною зміною безпекової ситуації в Європі та які плюси отримає Україна, – у матеріалі OBOZ.UA.
Змінити орієнтацію, аби спокійно жити
Тривалий час більшість австрійців підтримувала нейтралітет. За опитуваннями 2022–2024 років, від 60 до 75% громадян виступали проти вступу до НАТО. Але війна Росії проти України, агресивна риторика Москви, енергетичні шантажі та дедалі більша невизначеність у Європі призвели до зростання сумнівів. Нині в Австрії суспільна думка зазнала тектонічних змін.
Очільниця МЗС Австрії Беате Майнль-Райзінгер повідомила в інтерв’ю Die Welt, що готова обговорювати можливу відмову Відня від нейтралітету, хоча й зазначила, що ідея про вступ до НАТО не має великої підтримки в країні.
“Зрозуміло одне: лише нейтралітет нас не захистить”, – заявила Майнль-Райзінгер, зазначивши, що Австрія наголошує також на інвестиції в оборону та зміцнення відносин з партнерами в умовах “дедалі більш невизначеної ситуації у сфері глобальної безпеки і дедалі агресивнішої Росії”.
Міністерка заявила, що зараз у парламенті Австрії і серед населення немає більшості, яка б підтримала приєднання до Північноатлантичного альянсу, але “така дискусія може бути дуже плідною”.
“Не те, щоб я хотіла тріумфального вступу до НАТО”, – заявила Майнль-Райзінгер, зазначивши, що світ змінився, і назвала наївною думку про те, “якщо ми нікого не чіпатимемо, то ніхто не чіпатиме нас”.
До цього була ще одна цікава заява від австрійців. У травні 2025 року міністерка оборони Австрії Клаудія Таннер заявила, що країна не виключає можливості участі своїх військових у майбутній миротворчій місії в Україні, хоча й лише після завершення бойових дій. За її словами, йдеться про можливу участь у міжнародній операції за чітким мандатом, після встановлення миру та визначення формату місії.
Фундаментальне зрушення в безпековій політиці
Австрія проголосила постійний нейтралітет у 1955 році, коли підписала Державний договір із державами-переможцями Другої світової війни. Цей документ завершив окупацію країни союзними військами та повернув Австрії суверенітет. У відповідь на це парламент країни схвалив Конституційний закон про постійний нейтралітет, який зобов’язував не вступати до жодних військових союзів і не розміщувати іноземних баз на своїй території. Цей нейтралітет став частиною національної ідентичності. Протягом десятиліть це дозволяло країні залишатися осторонь від військових конфліктів і водночас мати економічну вигоду від доступу і до західних ринків, і до східного простору – включно з Росією. Скасування або перегляд цього принципу означає радикальний розрив із післявоєнним консенсусом, зруйнування символічної конструкції, яка визначала політику країни понад 70 років.
Вступ до НАТО кардинально змінює безпекову доктрину: Австрія мала б взяти на себе зобов’язання колективної оборони згідно зі статтею 5 Північноатлантичного договору. Це означає, що напад на іншу державу-члена Альянсу, наприклад на країни Балтії або Польщу, зобов’язує Австрію надати військову допомогу – включно з участю у війні. Такий сценарій був немислимим для традиційно нейтральної Австрії, тому зміна означатиме повне переформатування її оборонної політики, законодавства, військової інфраструктури, підготовки кадрів.
Нова реальність – нейтралітет більше не гарантія безпеки
Австрія традиційно входила до групи нейтральних країн ЄС разом із Ірландією, Мальтою, Кіпром (де-факто), Швецією та Фінляндією. Проте останні дві вже відмовилися від нейтралітету й вступили до НАТО у 2023 році. Якщо Австрія зробить те саме, це означатиме, що навіть нейтральні держави Європи більше не вірять у концепт “бути поза конфліктами” в умовах, коли Росія атакує держави Європи, а Китай та Іран кидають виклики Заходу. Навіть Швейцарія веде дискусію щодо співпраці з НАТО.
Зробивши такий крок, Австрія перетвориться з пасивного гравця на активного учасника оборонної політики – не лише в межах Європейського оборонного агентства, а вже як повноцінний партнер НАТО.
Посилення пронатовської риторики і особливо вступ Австрії тиснутиме на інші нейтральні чи “обережні” держави, які стримують військову допомогу Україні через закони про експорт зброї. Це змушує Угорщину пояснювати свою проросійську поведінку: Будапешт втрачає прикриття “нейтрального поясу” та створює нову норму – нейтралітет більше не гарантує безпеки, і країни, які хочуть залишитися у “сірій зоні”, ризикують бути маргіналізованими в Європі.
“Смаколики” для України
Потенційне членство Австрії у НАТО – посилення проукраїнської коаліції, це очевидно. Австрія, як країна, що тривалий час зберігала поміркованість щодо Росії, долучається до табору прямих союзників України. Паралельно ми отримуємо послаблення російського впливу в Центральній Європі, адже австрійці мають історично тісні економічні зв’язки з РФ, особливо у сфері енергетики (австрійська OMV – один із ключових партнерів “Газпрому”) або фінансів (Raiffeisen Bank працює в РФ). Членство Австрії сигналізує розрив із цією моделлю співпраці, від якої Росія отримувала інфраструктурний і політичний доступ у центрі Європи.
Звісно, матимемо покращення військово-логістичної підтримки України, адже Австрія має вигідне географічне положення – логістичний вузол у Центральній Європі, який з’єднує північну Італію, південну Німеччину, Чехію, Угорщину та Балкани. Інфраструктура країни може бути інтегрована у плани НАТО з постачання озброєнь, ротації військ і розміщення баз підтримки. Після вступу можлива передача частини логістичної інфраструктури Альянсу, що скорочує шляхи доставки озброєнь та гуманітарної допомоги в Україну.
Політичний ефект від такого кроку важко переоцінити, адже саме Україна отримує підсилення аргументів про необхідність членства в НАТО. Адже логічно, що якщо навіть колишні нейтрали змінюють курс, то країна, яка реально воює з агресором, має набагато більше підстав на вступ.
Натовська Австрія – це ще й інформаційна поразка Кремля, адже країна традиційно розглядалася Росією як “дружня” держава. Її вступ до НАТО розбиває кремлівську ілюзію про те, що Захід втомиться, а частина європейських країн повернеться до “нормалізації”. Демонструє ефективність політики стримування Росії, бо навіть ті, хто десятиліттями уникав конфронтації, більше цього робити не можуть. Це моральна і стратегічна поразка Москви, яка втрачає ще одного партнера в Європі.
Російська загроза для Центральної Європи більше не гіпотетична
Фактично будь-яке потенційне прагнення Австрії до НАТО – навіть якщо воно поки не оформлене політично чи юридично – є прямим наслідком агресивних дій Росії, і саме вони змінюють настрій у суспільстві, політиці та стратегії. Раніше сценарії російського наступу на Європу здавалися фантазією. Тепер – це частина офіційної військової доктрини країн ЄС. Австрія межує зі Словаччиною та Угорщиною, які є членами НАТО. Якщо Росія спробує дестабілізувати Балкани чи спровокувати конфлікт у Карпатському регіоні – нейтральна Австрія опиниться у зоні ризику без жодної захисної “парасольки”. Ситуація виглядає так: Росія не визнає “нейтральних” у випадку війни – лише тих, хто не чинить опору.
Окрім того, Австрія вже страждає від агресії Москви. Поки що гібридно, але досить відчутно. Росія активно працювала в країні через дезінформацію, пропаганду, фінансування правопопулістів (наприклад, FPÖ), шпигунські операції, енергетичну залежність. Це не танки – але це форма російської війни проти Європи. Після вторгнення в Україну стало зрозуміло, що нейтральна країна не захищена від гібридної агресії. А захищатися самостійно – недостатньо ефективно без союзницьких структур.
Росія – від партнера до ворога
Австрія – один із найважливіших партнерів Росії у Центральній Європі після 1991 року. І хоча Відень офіційно засуджував анексію Криму, війни в Грузії – він водночас залишався “відкритим майданчиком для діалогу”. Австрійські політики часто виступали проти жорстких санкцій, австрійський бізнес – зокрема OMV – брав участь у проєктах “Північного потоку-2”, Газпром мав дочірні структури у Відні, а російські гроші активно циркулювали в австрійських банках, нерухомості, енергетиці. Австрія – один з головних фінансових хабів для російських грошей у Європі: численні рахунки, нерухомість, компанії, зареєстровані російськими олігархами, не завжди піддаються контролю.
Росія використовувала Австрію як канал для обхідних фінансових схем, пропаганди та енергетичного впливу. Станом на 2023 рік Росія мала найбільшу кількість акредитованих шпигунів саме в Австрії. Це спричинило скандали, тиск з боку союзників і розчарування в “нейтральному діалозі”. Навіть після 24 лютого 2022 року Австрія не вигнала жодного російського дипломата до весни 2023 року, посилаючись на необхідність “каналів комунікації”. Ба більше, в Австрії залишилися впливові політичні сили (зокрема, правопопулістська FPÖ), які мають тісні зв’язки з Москвою. Частина політичного спектру, особливо FPÖ, активно критикує санкції проти РФ, заявляючи, що вони більше шкодять ЄС, ніж Росії. У 2023 році FPÖ вийшла із зали під час виступу Володимира Зеленського в парламенті, назвавши його “недоречним піаром у нейтральній країні”.
Австрійська “нейтральність”, змінивши прописку, як ширма для просування проросійських інтересів більше не працюватиме. Адже до сьогодні це дає змогу багатьом політикам уникати зайняття чіткої антиросійської позиції. Якщо Австрія вступить до НАТО – це буде не просто стратегічний поворот, а остаточний розрив із багаторічною моделлю “нейтралітету з елементами співпраці”. Це означатиме, що навіть традиційно обережна держава визнала Росію загрозою, а не партнером, і більше не вірить у “особливий діалог” із Кремлем.
Це також змінить уявлення Москви про її залишковий вплив у Європі: втрата Австрії означатиме майже повну дипломатичну ізоляцію у центрі Європи. Австрія втратила ілюзії щодо “особливих відносин” із Росією. Її політична еліта довго плекала думку, що Відень – це майданчик діалогу між Сходом і Заходом. Тут базуються численні міжнародні інституції, зокрема ОБСЄ, російські дипломати мали вплив, а бізнес – стабільні зв’язки. Але після 2022 року стало очевидно: Москва не сприймає навіть партнерів – лише “корисних і мовчазних”.
Нейтральність більше не в моді
Заява міністерки закордонних справ Австрії про потенційний перегляд нейтрального статусу стала приємною і дуже важливою несподіванкою. Це важливо з кількох причин. По-перше, це зміцнює сам Альянс. А отже, посилює і нашу, українську безпеку. По-друге, це відчиняє двері для надання Австрією реальної військово-технічної допомоги Україні. Вони більше не зможуть прикриватися нейтральним статусом. По-третє, це розбиває старий аргумент – мовляв, Україні варто йти “австрійським шляхом”, погодитися на нейтралітет як компроміс із Путіним. Тепер цей аргумент більше не працює. “Австрійський варіант” втратив актуальність – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
На думку Мережка, сьогодні нейтральний статус – це не просто політично застаріле рішення, це морально сумнівна позиція. Особливо в умовах, коли Захід має консолідуватися перед обличчям російської агресії, за допомогою якої Москва намагається відновити ту саму гегемонію, яку колись мав СРСР у Європі. І ховатися за нейтралітетом – це фактично відсторонюватися від реальності. Як показав досвід Фінляндії, “фінляндизація” сьогодні закономірно завершується членством у НАТО. І в цьому сенсі процес історично незворотний.
“Знаєте, добре пам’ятаю, як із початком повномасштабної агресії Росії я мав багато розмов із австрійськими парламентарями. Тоді головою комітету закордонних справ парламенту Австрії була жінка – ми також спілкувалися. І попри жорсткі заяви з боку деяких австрійських політиків, головним аргументом проти надання Україні допомоги, особливо зброї та військово-технічної підтримки, залишався їхній нейтральний статус. Дехто з депутатів навіть казав: “Беріть з нас приклад”. Мовляв, у 1955 році ми уклали державний договір, той самий, що закріпив нейтралітет Австрії, і от живемо спокійно. Але цей “приклад” був нав’язаний – це ж було рішення під тиском. Я прямо казав під час виступу в австрійському парламенті онлайн: настав час Австрії відмовитися від нейтралітету й стати членом НАТО, як більшість європейських країн. Більше того, Росія й далі намагається продавати Заходу тезу: “Хай Україна буде як Австрія – нейтральна”. І тому така трансформація позиції самої Австрії – це потужний удар по російській пропаганді. Ми можемо тепер прямо сказати нашим партнерам: нейтральний статус більше нікого не рятує. Навпаки – справжні гарантії безпеки дає лише членство в НАТО”, – наголошує Олександр Мережко.
За його словами, австрійське членство у НАТО важливо і з переговорної позиції. Якщо ми знову сядемо за стіл перемовин, наприклад, у Стамбулі, і Росія знову спробує нав’язати ідею українського нейтралітету – в України буде потужний контраргумент: подивіться на Австрію. Навіть вона зрозуміла, що нейтралітет – не гарантія, а ілюзія безпеки.
“Ще один аспект: Австрія може стати прикладом для інших нейтральних держав або тих, що вагаються. І, зрештою, для нас це можливість отримати ще один голос усередині НАТО. І ще один канал військової допомоги. Це не лише символічна подія – це реальна зміна конфігурації безпеки в Європі. І дуже важлива саме для України”, – констатував Олександр Мережко.
Джерело: OBOZ.UA
