Днями в західних ЗМІ з’явилася інформація про те, що президент США Дональд Трамп нібито пропонував передати Україні крилаті ракети Tomahawk для посилення тиску на Москву. Через деякий час сам Трамп спростував це. Але всі ми добре знаємо 47-го президента США: сьогодні спростував, а завтра – психанув. Тому давайте розглянемо, наскільки реальне використання Україною цих ракет і чим вони були б нам корисні.
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи “Інформаційний спротив”
Що являють собою Tomahawk
Tomahawk є основною американською дозвуковою крилатою ракетою великого радіуса дії. Її розробляли з 1971-го до 1980 року, а прийняли на озброєння у 1983-му. При цьому ракета регулярно піддається модернізації відповідно до духу часу і нових викликів.
На сьогодні існує щонайменше вісім відомих модифікацій ракет Tomahawk, що відрізняються як бойовою частиною (осколково-фугасна, касетна, ядерна), типом пуску, функціоналом (оперативно-тактична, протикорабельна), так і характеристиками.
Але говорячи про ракету Tomahawk, ми переважно маємо на увазі схожі базові ТТХ практично для всіх модифікацій:
дальність польоту – 1250-2500 км;
швидкість польоту – 880 км/год;
близькофугасна бойова частина – якщо WDU-25/B, то 450 кг, якщо WDU-36/B, то 340 кг;
касетна бойова частина – BLU-97/B CEB (166 суббоєприпасів по 1,5 кг).
Користь Україні від Tomahawk
На сьогодні в України немає на озброєнні ракет, які могли б діставати до глибоко тилових районів Росії і завдавати ударів по військових об’єктах і об’єктах ВПК за 1500, 2000 кілометрів і більше. На такі відстані у нас літають зараз здебільшого далекобійні ударні дрони, але багато з них мають малопотужні бойові частини в межах 50 кг вибухової речовини.
Цю проблему намагалося вирішити Головне управління розвідки МО України встановленням на дрон літакового типу додаткового навантаження у вигляді авіаційної бомби ОФАБ-250. Але це близько 100 кг додаткового ВР, що також недостатньо для масштабних одноразових руйнувань великих виробництв. А ось якщо прилітає щось, що несе ОФ БЧ на 450 кг, і не одне, а в кількості одночасно 3-4, а то й більше, то тут для підприємства шансів просто не залишається.
Крім того, швидкість польоту більшості дронів – їхнє вразливе місце.
Ракети Tomahawk дозволили б Україні вирішити проблеми російських підприємств, які розташовані в глибокому тилу. Наприклад, одночасно серйозно пошкодити або повністю знищити підприємство з виробництва Shahed-136 в Алабузі (1300 км від кордону з Україною) і “Купол” в Іжевську.
Більш ніж упевнений, що ракети Tomahawk з касетною бойовою частиною могли б регулярно навідуватися на російські військові аеродроми – наприклад, Саваслейку, де базуються МіГ-31К (носії Х-47М2 “Кинджал”).
Крім того, ракети Tomahawk демонструватимуть вкрай високу ефективність прориву ворожої ППО – особливо такої зношеної і виснаженої, як у Росії, яка ледве витримує нальоти українських ударних дронів. Політ на наднизьких висотах із функцією огинання рельєфу дає змогу цим ракетам проходити ешелони ППО минулого і позаминулого покоління, як ніж крізь масло.
З усього вищевикладеного доходимо висновку, що ракети Tomahawk нам не просто потрібні, вони життєво важливі для протистояння з Росією! Але ми їх як не отримували від Джозефа Байдена, так навряд чи отримаємо і від Дональда Трампа. Але про все по порядку.
Шанси України отримати Tomahawk
Отже, нагадаю: Tomahawk – це основна на озброєнні Армії США дозвукова крилата ракета великого радіуса дії як тактичного, так і стратегічного призначення, з дальністю ураження цілей до 2500 км. І хоч би який гарний вигляд не мали ці тактико-технічні характеристики, нам їх не бачити хоча б тому, що у світі існують експортні вимоги до ракетного озброєння, що обмежуються 300 км.
Навіть усі ті ракети, що ми отримували раніше від наших партнерів, Storm Shadow/SCALP-EG і ATACMS, маючи реальну дальність ураження цілей до 500 км і більше, постачалися нам саме в експортних модифікаціях або в базовій версії – до 300 км. Тому чи будуть Україні робити виняток у разі поставок Tomahawk – на 99% скоріше ні, ніж так, адже чому тоді ці винятки не були зроблені набагато раніше?
Другий момент – удари по території Росії. За всіх тих пафосних і пишномовних розмов 2024 року про те, що нам знімають обмеження на удари по Росії, ці обмеження як були, так і залишилися. Ми багато побачили за минулий рік ударів Storm Shadow/SCALP-EG або ATACMS по Воронежу? Ну або по Тульській області? Отож і воно.
А тепер найнеприємніше. Tomahawk – це ракета насамперед морського базування. Практично всі її пускові – це підводні та надводні носії. Тобто якщо ми отримуємо ракети Tomahawk, то якимось чином ми повинні отримати… підводний човен, наприклад, класу “Огайо” або ракетний есмінець типу Arleigh Burke. Хоча є нюанс.
США вже давно намагаються довести до розуму сухопутні пускові установки для Tomahawk – Typhon.
На сьогодні Typhon існує у вигляді всього двох батарей по 4 пускові установки. І це навіть не серійний продукт, а скоріше дослідні зразки, які досі проходять випробування і виявляються їхні недоліки та вразливі місця. З чого і виникає питання: а наскільки можна бути впевненим у тому, що Україні буде передана хоча б одна батарея Typhon, нехай навіть скорочена до 1-2 пускових, по суті експериментального, дослідного комплексу?
Так, якщо Typhon розмістити в найбезпечнішому районі України, наприклад, десь на Закарпатті, він все одно добиватиме до Татарстану і навіть Архангельська, але чи підуть на такий ризик наші заокеанські партнери? Відповідь на це запитання дуже проста – тільки якщо Дональд Трамп дуже сильно психане.
З іншого боку, буквально днями з’явилася інформація про те, що Бундесвер звернувся до США із запитом про закупівлю комплексів Typhon. Дивним чином це сталося одночасно із заявами Білого дому, що саме країни НАТО відтепер закуповуватимуть у США зброю для України, а також із появою в ЗМІ повідомлень про можливе отримання українською стороною ракет Tomahawk.
А тому надія на 1% зі 100 все-таки продовжує жити?
Висновки
Ракети Tomahawk були б украй корисними для України і змогли б серйозно змінити баланс як на полі бою, так і загалом глобально вплинути на протистояння з Росією, яка має в можливостях завдання ударів углиб української території беззастережну перевагу.
Але, незважаючи на важливість такого постачання, воно навряд чи здійсниться, і здебільшого ми можемо споглядати підводні камені, які виринають на поверхню і заважають цій передачі, а не вольові та своєчасні рішення.
Проте це не означає, що дипломатична робота в напрямку зняття обмежень із застосування Україною далекобійного озброєння по території Росії, а також перспективи отримання Tomahawk має припинятися. Вода камінь точить, і в нас є можливість “сточити” Дональда Трампа куди швидше, ніж це відбувалося з Джозефом Байденом. Головне – вибрати правильний кут напору.
Джерело: OBOZ.UA
