Раніше з'явилася інформація про удар по навчальному корпусу коледжу та гуртожитку в окупованому Росією Старобільську. Генеральний штаб Збройних сил України заявив про ураження одного зі штабів підрозділу "Рубікон". Водночас російський диктатор Володимир Путін сказав, що поруч не було ніяких військових об'єктів, і зауважив, що удар по Старобільську підтверджує "терористичний характер київського режиму".
Він також дав своєму міністерству оборони доручення підготувати "пропозиції" стосовно відповіді на удар по Старобільську, оскільки "обмежитися лише заявами не можна". Які цілі тут переслідує Путін і чому він приділив таку увагу цьому гуртожитку, - про це УНІАН поговорив з Ігорем Луценком, командиром підрозділів операторів безпілотників, засновником Центру підтримки аеророзвідки.
Після удару по Старобільську Путін вже вдруге з початку війни закликав українських військовослужбовців "не виконувати злочинні накази", і в його лексиконі знову з'явилися "нелегітимна хунта" і "неонацисти". Водночас ще один день тому президента України, чиє прізвище раніше намагався взагалі не вживати, він назвав "паном Зеленським". Зараз знову з'явився "київський режим". З чим може бути пов'язана така зміна риторики?
У них риторика не сильно змінюється, треба якось освіжувати платівку. Змінили людину, яка пише тексти, і все.
Якщо ви натякаєте на те, що щось зміниться у військовій ситуації, то треба подивитися на реальні речі на землі. Тобто, чи проводиться якась мобілізація, чи проводиться якесь перегрупування військ, чи формуються якісь нові специфічні підрозділи, чи десь вони там концентруються. Бо підготовка виключно на риториці ніколи не відбувається.
Нові погрози були озвучені відразу після повернення Путіна з Китаю. Чи може це бути також пов'язано з поїздкою? Держсекретар США Марко Рубіо також відразу після повернення з Китаю заявив, що Штати виходять з тристороннього переговорного процесу.
Я б не дивився на китайців. Вони ніколи не проявляли себе як активну силу у цьому розкладі. Коли було, що китайці на щось впливали? Китайці - це якась така похідна від всього іншого.
Те, що американці готові до змов з Путіним, - це очевидно. Тут вже не змови, а якісь напіввідкриті речі відбуваються. І я б на це більше дивився: як вони поводяться, який настрій у Путіна.
Вони йдуть до якогось варіанту ескалації, точно не будуть пасивно дивитися, як нічого не відбувається на фронті, як горять їхні НПЗ, як кораблі десь в загоні на Чорному морі.
Білорусь на Київ - варіант, Сувальський коридор - плюс-мінус, Латвія. Щось типу того. І їм навіть не треба особливо рухатися на землі. Їм достатньо просто зробити там зону, контрольовану їхніми дронами, і все.
Якщо вони почнуть кошмарити Київ на рівні "Молній", то це буде зовсім інший розклад, ніж те, що вони зараз залітають реактивними "Шахедами". Одиничні речі не впливають. А якщо це буде дешевий, масовий і постійний теракт, - це принаймні буде хорошою картинкою для тих же китайців, тих же американців: "От, ми ще щось можемо".
Усе, чого, мені здається, Путін міг би від Сі добитися, - це те, що Китай не припинить, скажімо, постачання, наприклад, оптоволокна, від чого вони залежать. Китай - це дуже провінційна країна в нинішніх координатах. Попри економічну розвинутість, вона дипломатично дуже слабка.
Тому змовитися з Путіним - це не в їхньому стилі. Чи навпаки - проти Путіна змовитися - ні. Вони будуть просто собі жити, як жили. Торгувати, заробляти - це їхня ціль.
Якщо вони підуть, припустимо, на Тайвань, то там, можливо, від Росії якісь плюшки будуть цікаві. І тоді, так, Китай буде залежним, тоді він щось, можливо, попросить.
Що стосується Путіна, то він собі щось далі плануватиме, і Китаєм на це вплине особливо. Він не відчуває себе суб'єктом, який за щось відповідальний і чогось хоче.
Ви згадали про Білорусь. Зараз дуже багато обговорюється вірогідність підвищеної загрози з того боку. Наскільки ви оцінюєте підвищеність цієї загрози, і що реально вони можуть зробити?
Легкість заходу у 2022 році є великою спокусою для росіян в плані того, що вони "можуть повторити". Тому що їм не треба заходити до Ірпеня, щоб почати повітряний терор Києва. Їм достатньо буде зайти до рівня Іванкова, і після цього у нас столиця буде взагалі не спати. Буде інша картинка: для своїх, для іноземців і для українців - в останню чергу.
На мій погляд, перевести Київ в режим прифронтового Харкова чи Запоріжжя - це може бути програмою-максимум цієї епопеї.
Чому взагалі він настільки загострив увагу на цьому ударі? Це навіть дивно, тому що він же не коментує кожен наш удар, а тут така увага загострена. Щоб виправдати свій наступний удар по нас? Чому взагалі цьому удару приділили стільки уваги? І як Росія може "помститися" за нього – по чому вдарити? Чи можуть це знову бути удари по заходу України, наприклад?
На місці цих "товаришів" можна було б, так би мовити, в рамках підготовки подальшої ескалації почати урядовий квартал "клепати", Банкову, Конча-Заспу.
Я готовий поставити на те, що дійсно у них готується операція по Балтиці. Вони готуються до якогось ескалаційного кроку. І тут, звичайно, тема з нібито якимось гуртожитком, ще чимось таким емоційним - це обов'язково буде рано чи пізно. Тобто вони будуть використовувати будь-який момент, щоб протранслювати виправдання цієї операції, що готується. Тож один з варіантів ескалації - це Балтія, інший - Білорусь. Я б ставив на Балтію.
довідка
Ігор ЛуценковійськовослужбовецьІгор Луценко — військовослужбовець, аеророзвідник, письменник, засновник і редактор інтернет-видань, громадський діяч руху за збереження історичної забудови міста Києва, економіст за освітою. Активіст Євромайдану. Народний депутат 8-го скликання, обраний за списком партії «Батьківщина» (третій номер у партійному списку).
У 2015 році заснував Центр підтримки аеророзвідки.
З 24 лютого 2022 року - служить в ЗСУ, аеророзвідник 72 ОМБР, з 2023 року - інструктор бойового загону 190 навчального центру.
Джерело: УНІАН
